Нудне спілкування
Розділ 16. Пісня
Безер сидів у машині й слухав музику.
Він уже кілька разів збирався вимкнути цю пісню, але щоразу залишав.
Нічого особливого.
Просто спокійна мелодія, трохи гітари, голос, який йому подобався.
Він дивився крізь лобове скло й слухав.
А потім раптом подумав про Алісу.
Без причини.
Просто ця пісня чомусь стала нагадувати йому її.
Безер насупився.
— Дивно.
Він збільшив гучність.
Чому саме вона?
Може, через те, що в ній було щось легке. Не сумне, але й не зовсім веселе.
Як Аліса.
Він усміхнувся від власної думки.
Порівнювати людину з піснею — це вже, мабуть, зайве.
Але тепер він точно знав, що коли почує її ще раз, згадає її.
Безер відкинувся на сидіння.
Яку музику вона слухає?
Він навіть не знав.
Може, щось зовсім інше.
Може, вона взагалі ненавидить цю пісню.
Він тихо засміявся.
Було б незручно якось сказати їй:
«Я почув пісню і подумав про вас».
Ні.
Точно ні.
Безер подивився на екран магнітоли.
Пісня закінчилася.
Він не перемкнув.
Поставив ще раз.
Я ніколи не присвячував дівчині пісню.
Він сам здивувався цій думці.
А зараз навіть не знав, чи можна назвати це присвятою.
Просто одна пісня тепер чомусь була про Алісу.
Хоча вона про це ніколи не дізнається.
#488 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
