Нудне спілкування
Розділ 12. Коли ніхто не бачить
У кімнаті грала музика.Безер стояв посеред кімнати й танцював. Не дуже добре, зате без жодного сорому.
Він рухався в такт, іноді заплющував очі, відступав на кілька кроків, а потім знову повертався ближче до колонки.На ньому була звичайна домашня футболка й спортивні штани. Окуляри він залишив на столі, тому час від часу примружувався, коли дивився на екран телефону. Пісня закінчилася. Безер підійшов до телефону, перемкнув наступну і знову повернувся в центр кімнати. Цього разу він танцював повільніше.
Лелі проходила коридором, зупинилася біля дверей і на кілька секунд заглянула всередину.
— Ти серйозно?
Безер одразу зупинився.
— Що?
— Нічого.
Вона посміхнулася й пішла далі.Безер дочекався, поки вона зникне за поворотом, і знову почав танцювати.Музика грала ще довго.За зачиненими дверима він міг робити що завгодно.Ніхто не бачив.
#490 в Сучасна проза
Відредаговано: 27.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
