Розділ 10. Піна на долоні

Увечері Аліса довго стояла у ванній і мила руки. Вона намочила їх теплою водою, взяла мило, потерла долоні одна об одну, і між пальцями швидко зібралася біла піна. Аліса дивилася на неї кілька секунд, а потім змила водою. Телефон лежав на пральній машині. Вона взяла його, переглянула кілька повідомлень, відповіла на одне, друге залишила без відповіді. Потім відкрила чат із Метою.

«Як ти?»

Аліса надрукувала:

«Нормально. Концерт був хороший».

Мета відповіла майже одразу.

«А без мене?Ти одна була?»

Аліса подивилася на екран.

Вона могла написати, що ні.

«Так».

Вона заблокувала телефон і поклала його назад.

Вона сіла за стіл, увімкнула ноутбук і відкрила сторінку з якимось текстом, який треба було прочитати ще кілька днів тому. Прочитала два абзаци, зрозуміла, що взагалі не пам'ятає, про що вони були. Вона відкинулася на спинку стільця й подивилася у вікно. Десь унизу проїхала машина, а у сусідньому будинку загорілося кілька вікон. Знайомий вивів собаку, хтось з паралельного будинку повертався додому з магазину. Аліса знову відкрила текст, і цього разу прочитала трохи більше.

Безер повернувся додому пізно. Увійшовши він зняв куртку, поклав ключі на полицю біля дверей. Його сестри Лелі ще не було.

Він пройшов на кухню, і побачив там контейнер із їжею, який залишила сестра. На кришці лежав маленький папірець.

«Розігрій».

Він поставив контейнер у мікрохвильовку, а сам налив собі води. Поки їжа грілася, перевірив пошту, відкрив кілька повідомлень від колег, відповів на одне й відклав телефон. Завтра треба було прийти раніше. Він згадав про пару, переглянув свої записи, щось дописав на полях. Подумав, що треба не забути взяти з собою книжку.

Мікрохвильовка подала короткий сигнал.

Безер дістав контейнер, сів за стіл і почав їсти.

Через кілька хвилин у замку повернувся ключ.

— Ти ще не спиш?

— Ні.

Лелі зайшла на кухню, поставила сумку на стілець і втомлено сіла навпроти.

— Завтра рано?

— Так.

Вона кивнула й пішла до своєї кімнати.

Безер допив воду, зібрав посуд і помив його. Повернувся до записів. На одному з аркушів він побачив список студентів, який складав ще кілька днів тому. Пройшовся очима по прізвищах, перевірив кілька позначок і закрив зошит.

Пара, коридор, студенти, питання, записи.

Він поставив будильник і залишив телефон на тумбочці.

Аліса того вечора так і не дочитала текст. Вона закрила ноутбук, вимкнула світло й пішла до кімнати.

Перед сном взяла телефон, поклала його екраном донизу, і за кілька хвилин заснула.