Гра четверта "Спільна історія".

Гра четверта "Спільна історія".

Це трохи схоже на поетичну дуель, але в прозі. Перший учасник починає розповідати історію. Якщо оповідь не цікава чи він не знає, що казати далі, або втомлюється, тоді історію підхоплює інша людина. Новий оповідач продовжує розповідь, але суворо дотримується внутрішньої логіки розвитку сюжету, а не замінює вже існуючих героїв своїми, не змінює жанр та закони описаного світу. Так розповідь може переходити до різних людей нескінченну кількість разів.

Особливістю гри є те, що втратити статус оповідача можна і в той момент, коли вам ще є що сказати. Відбувається це так: один розповідає, але іншому здається, що оповідач упустив щось важливе, і саме він знає, що було не поміченим (всі учасники перебувають у світі історії на рівних умовах). Тоді той, хто має сумнів, перериває оповідача (ввічливо, зауважу, це ж дружнє коло) і висловлює свою версію або вказує на пропущену подробицю.

Всі інші учасники підтримують або не підтримують нову версію. Якщо підтримують, далі продовжує той, хто втрутився, а колишній оповідач тимчасово стає слухачем. Можливо, сьогодні йому ще вдасться відібрати історію назад.

Сенс гри у тому, що чим цікавіше розповідає оповідач, тим менша ймовірність, що чиясь фантазія вибудує альтернативу. Але чим багатша фантазія, тим більше у неї можливостей підібрати свій ключ до оповіді та, завдяки дрібницям і помилкам оповідача, відібрати історію.