Розділ 3

Чим більше ви пишете, тим краще вчитеся передавати те, що у вас на серці. Тут ми не відрізняємося від конструкторів: досвід дуже важливий. Тільки у сконструйованих творах із набуттям досвіду і майстерності часто дуже мало залишається справді щирого, не прорахованого, або не залишається нічого. Але поки у вас немає досвіду в достатньому обсязі. Коли він з'явиться, ви будете лише слухати внутрішній резонанс, геть забувши про дотримання технічних законів і правил. Бо ви будете дотримуватися їх інтуїтивно.

На етапі вичитки потрібно буде ще трохи попрацювати над текстом. Але робити це слід не під час першого прочитання, а хоча б під час другого. Перше прочитання найкраще дає перевірку емоційних зв'язків, сюжетних та психологічних ліній. Можна сказати, що у випадку роботи над романом ви просто згадуєте все, що написали. Для великих творів читати у такому режимі потрібно два-три рази, щоб осягнути все.

Наступне прочитання – технічне. Під час нього потрібно позбутися, по-перше, англомовного впливу. Всі ми читали, та й зараз читаємо, погані переклади з англійської. Звідси часто походить проблема "люди так не говорять". І не пишуть теж. У нас. В англійській мові, як відомо, завжди є підмет і присудок, а структура речення строго регламентована. Наші мови досить вільні у будові речень, що часто використовується для посилення емоційного впливу.

На українську мову також суттєво впливає російська, що теж спотворює ритмомелодику української. Це стосується не лише дієприслівникових та дієприкметникових зворотів, але і будови самих речень. Щоб навчитися відчувати такі впливи у своєму тексті, потрібно багато читати твори, написані якісною українською мовою.

Також треба пам'ятати, що сучасна російська набагато бідніша за сучасну українську. Саме тому перекласти з російською українською досить просто, а от якщо перекладати український твір, де є, наприклад, досить велика кількість синонімів, метафори та інші зоброжально-виражальні засоби, доведеться робити адаптацію, бо повний переклад такого твору буде мати в сучасній збіднілій російській досить архаїчний вигляд.

Є й іншомовні слова, використання яких не притаманне нашій мові у великій кількості. Наприклад, з англійської до нас потрапили нескінченні "був", "була", "було" (to be), "знаходитися" і похідні (to stand), "мати" (to have), хоча останнє в українській мові більш органічне, ніж в російській. Можна посміятися над цим, але насправді це не лінгвістика, а дуже серйозна проблема. Так руйнуються коди мови, що визначають національну ідентичність, так відбуваються культурні завоювання. Бачите, наскільки важливою виявилася література?

Іноземний вплив проявляється і в надмірності присвійних займенників "свій", "його", "її", "власний" (як варіація "свій"). Уже хрестоматійний приклад: "Він засунув свою руку в свою кишеню". Що зміниться, якщо написати: "Він засунув руку в кишеню"? Викреслюйте подібне нещадно, залишаючи тільки там, де дійсно важливо підкреслити приналежність.

Викреслюємо також жаргонізми, канцеляризми, анахронізми, слова-паразити "однак", "проте", "все ж", "ось", "ще", "вже/уже" та інші. Ви не маєте сумнівів, і тому не використовуєте постійно "якийсь" та "чомусь", бо знаєте, який і чому! Боріться з тавтологією, реченнями, де забагато частинок "не", що накладаються одна на одну, зайвими словами (епітетами, які йдуть один за одним, тоді образи перетворюються на інформаційний шум, і зовсім не допомагають уявити картинку). Шкоду тексту можуть також завдати іменники, які стоять поряд, але тут треба бути дуже уважним, щоб не викреслити зайве.

Це теж з англійської: "Книга Пророцтв Володаря Вежі Долини". У даному випадку бачимо назву, яка проходить і повз свідомість, і повз підсвідомість, бо читач намагається пов'язати слова між собою, втрачає сенс і тому відкидає назву. І сприймає згодом і "Книгу Пророцтв", і "Володаря Вежі", і "Вежу Долини" як набір літер, що становить графічну картинку на сторінці (ми так сприймаємо чужу невідому писемність, наприклад, єгипетські ієрогліфи). Впізнаємо, але емоційна пам'ять ці слова не фіксує, отже, вплив тексту втрачається. Так само сприймаються імена, назви, слова, які неможливо вимовити.

З англійської до нас прийшли нескінченні "все", "всі", "це", "те", "тут". Вони нам у такій кількості не потрібні. Інші мови вибудовуються за своїми законами, перераховані слова замінюють там відсутні елементи в реченні або пов'язані з використанням артиклів. Приклад з "Книгою..." був би пересипаний прийменниками, артиклями, використано присвійний відмінок, а у нас дослівно перекладали саме так. І незвична структура за рахунок екзотичності потрапила в нашу мову, а потім закріпилася потоком поганих перекладів.

Я розповідаю про це, щоб ви знали закони мови і легко виявляли вплив чужих мовних структур. Від вашої свідомості, як би пафосно це не прозвучало, залежить інформаційна безпека країни. Те саме стосується і запозичень з інших мов. Залишимо запозичення науці, вона не впливає на психіку.

Існує ще психологічний вплив-втручання у текст. Найчастіше це можна спостерігати в історичних романах та у фентезі. Мова героїв має бути наближена до мови епохи, в якій вони живуть, та соціальних реалій. А якщо дія відбувається у паралельному фентезійному світі, то якісь специфічні слова, притаманні нашому світу, приказки або порівняння, можуть використовуватися у тому світі лише за одної умови: якщо між тим і нашим світами відбувається культурний обмін, що впливає і на мову. За відсутність такого культурного обміну – ні. І це суто ваша непрофесійність, якщо ваші королі розмовляють як користувачі соціальних мереж, а мова ваших магів схожа на мову підлітків.