Розділ 17

Ще однією річчю, яка дратує читача, є імена, назви і вигадані слова. Я розумію, що ви їх так чуєте, але подумайте: якщо ви чуєте, то хтось же їх вимовляє. А як повторити те, що важко вимовити?

Інший приклад витребеньок – велика кількість іноземних імен, мовби у нашій рідній країні не може статися нічого подібного. Часто перенесення звичайної дії у реалістичному творі кудись у "незвідану далечінь" є чітким маркером постколоніальної свідомості та комплексу меншовартості. Через що автор насправді не надає екзотики та незвичайності своєму твору, а навпаки – збіднює себе. Бо сам відмежовується від національної енергетики, без якої якісного сучасного твору не напишеш.

Третій приклад – великі літери для груп героїв якихось збірних назв (Охоронці, Стрілки, Меч Семи Морів), або й цілих слів написаних виключно великими літерами, щоб привернути увагу. Але цей прийом часто працює з точністю до навпаки. Чим частіше читач зустрічає великі літери, тим дрібнішим йому здається те, про що ви пишете. Але ж ви прагнули протилежного! Так само і з мовами, які ви створюєте.

Вибір імені героя – взагалі дуже відповідальна і складна справа. Вам потрібно його правильно почути, і тут, окрім внутрішнього резонансу, вам ніхто не допоможе.

Конструктори часто пропонують посилювати образи героїв за рахунок прізвиськ, але якщо у героя є одне прізвисько, воно швидко перетворюється на ярлик й вбиває сам образ. Я дотримуюся іншої думки: чим більше синонімів у тексті, тим краще, тим яскравіше і точніше ви зможете передати те, що дійсно бачите перед собою. Синоніми дають відчуття багатогранності, і кожне слово має свій відтінок, відкриваючи нову грань образу героя, змінює щось у ставленні до нього інших героїв або автора.

Наприклад, ваш герой – студент Петро Іванович Соколик. Вам одразу відкривається ціла палітра для називання – Петрусь, Петрусьо, Петрусику, Петрусичок, Петрунь, Петруньо, Петрунчик, Петрик, Петричок, Петько, Петя. Ім'я в поєднанні з по батькові підкреслює повагу, але і може бути використано і для глузування, використання самого прізвище більш нейтральне, використання виключно по батькові може дати "радянський" або "імперський" контекст, хоча і тут треба враховувати саму ситуацію. У героя можуть бути прізвиська, наприклад, від прізвища: Сокіл, Пташечка, Хижак, Пернатий тощо. Кожне має своє емоційне забарвлення. Крім того, можуть бути прізвиська і не пов'язані з прізвищем. Ще у вашому розпорядженні є такі слова: студент, хлопець, чоловік, все, пов'язане із зовнішністю (високий-низький, блондин-брюнет). Варіантів незліченна кількість, тільки потрібно дуже акуратно їх використовувати, аби не скотитися в ігри, щоб емоційно кожна характеристика була обумовленою і правильно використаною у конкретному місці тексту.