Розділ 14

А тепер про діалоги. Я вже радила вам читати написане вголос. Діалоги варті особливої уваги автора. Герої розмовляють як треба, але ви дуже легко можете спотворити їхню мову, вставити свої слівця й звороти. Крім того, намагаючись вкласти якомога більше інформації в слова, ви забуваєте, що часто невербальна інформація більш значима.

Ваші герої не просто щось кажуть, вони говорять емоційно, при цьому почуття якось відбиваються на їхній поведінці, проявляються у міміці. Герої щось роблять, реагують на сказане, спілкуються між собою, а не працюють на глядача. Їм взагалі на глядача начхати, бо вони живуть своїм життям. Але ви все це бачите і чуєте, тому можете правдиво описати.

Розмова рідко триває довго, її ритм складніший, ніж ритм опису. Це подвійний ритм: самої мови, так, як би вона звучала без "він сказав", "вона сказала", "він підійшов", "вона зітхнула", і загальний ритм при читанні. Написання діалогів – дуже відповідальна справа, щоб, зчитуючи невербальну інформацію, читач не втратив ритм мови героїв. Я раджу промовляти діалоги після написання у двох режимах: спочатку все разом, а потім тільки сказане.

Часто молодих авторів звинувачують, що вони пишуть так, як "люди не говорять", але читання вголос допомагає цього уникнути. Використовуйте свій досвід спілкування, щоб передати сказане героями, але пам'ятайте, що герої – не ви, їх мова може бути іншою. Також суттєво впливає на мову героїв епоха, в якій вони живуть, а іноді й жанр твору.