Розділ 1

Молодий автор бачить, чує і відчуває те, про що пише, тільки досвіду йому не вистачає, слова підібрати складно, він просто не знає, як описати всю цю барвисту реальність. І тоді молодий автор починає шукати тих, хто може його навчити, відвідує збори літературних студій, пробує увійти до літературної тусовки і нишпорить в інтернеті, натрапляючи на розсип статей на кшталт "Як писати..." або "Як не писати..." (і потім не кажіть, що вас не попереджали: не можна думати про зеленого крокодила).

Але зустрічаються йому здебільшого літні "метри", які постійно занурюються у спогади, критики, котрі не відбулися як письменники, і "зірки" або невизнані генії (у великій кількості). Кому пощастило одразу зустріти молодих талановитих однодумців – щасливчик. Ще складніше зустріти на початку творчого шляху справжніх Вчителів серед старшого покоління, які б не прагнули зробити з молоді свою копію, навернути у свою віру або отримати ще одного фана власної творчості. Мені свого часу на Вчителів таланило.

Вони стверджують, що все вже було, нічого нового придумати не можна, сюжетів чи то чотири, чи то шістнадцять, потрібно схилятися перед авторитетами (або топтатися по них, це інша крайність, тоді авторитетами стають лідери тусовки), розповідають, як "не зіпсувати ідею", "показати читачеві, а не розповідати довго і нудно", як зробити, щоб" зіграло" або "вистрілило", як будувати сцену, і що дієслівні рими неприпустимі, а в третьому рядку вірша порушено ритм. Це може бути вельми цінна інформація, але у тих порадах часто не буде ані слова про "бачити, чути і відчувати" у тому контексті, в якому це сприймає молодий автор.

Такі "метри", "зірки" і критики кажуть дуже переконливо, хизуються нагородами, спокушають власною популярністю, хоча, часто, нічого собою не являють (уже чи взагалі – інше питання). І молодий автор відмовляється від свого сприйняття світу, навчаючись гратися словами, сюжетами і героями, як це роблять усі інші.

Якщо так відбувається, на молодому авторові можна поставити хрест, незалежно від того, чи буде він продовжувати писати. Він уже не може бачити, чути і відчувати, і тому через брак головного йому залишається тільки конструювання. Мало хто повертає втрачене, і на це можуть піти роки, але таке диво повернення до свого власного світогляду малоймовірне.

Дев'ятко Наталія "Чорний камінь" ©Дев'ятко Н.В., 2021. Всі права захищені. Використання твору і його автоматизоване копіювання  будь-якими програмами без письмового дозволу автора заборонено. Місце оприлюднення твору - сайт Букнет (booknet.com). Якщо ви зустріли книгу на іншому сайті - натисніть кнопку "Скарга". Адже твір викрадено та використано без відома автора.

Тому я хочу почати з початку, коли злам ще не відбувся, адже творчу людину дуже легко принизити і зламати, озлобити на весь письменницький світ, та й на світ взагалі. І є чимало людей, що займаються полюванням на молодих. Про цих людей ми ще поговоримо, а зараз я хочу розкрити вам першу таємницю – ВСЕ, ЩО МОЖЕ ДОЗВОЛИТИ ВАМ СТАТИ УСПІШНИМ ПИСЬМЕННИКОМ, ВЖЕ Є У ВАШОМУ СЕРЦІ.

Саме так, але щоб скористатися цим знанням, потрібно навчитися писати з заплющеними очима, без прорахунку, інтуїтивно, як дихати. Якщо вам не подобається таке твердження, то не сподобаються і всі інші, і вас маю навчати не я, а ті, хто вважає, що "письменниками не народжуються, а лише стають". Я дотримуюся абсолютно іншої думки: якщо є вогонь, його можна скерувати, а якщо вогню немає – що ж, речення і віршовані рядочки так і залишаться мертвими і порожніми, навіть якщо будуть майстерно написані.

Якщо ви згодні зі мною, ходімо далі.