ІнтонацІя Тепла.
Вона в парку на лавці.
Ранок починався з легкого вітерцю, що лоскотав щоки. Я стояв на зупинці, чекаючи свою маршрутку, і спостерігав за дівчиною, яка сиділа на лавці поруч. Її русяве волосся спадало на обличчя, коли вона зосереджено зашнуровувала свої яскраві кросівки. Юна дівчина сиділа в парку, ненароком подивилася на мене, і з особливою старанністю і вмінням, як із ритуалу, зав'язувала свої шнурки своїх кросівок. Тобто, кожен рух був точним і виваженим, ніби це був якийсь важливий ритуал перед початком дня. Коли останні вузлики були зав'язані, вона підняла голову, і її погляд на мить зустрівся з моїм. У її очах промайнула легка усмішка. За кілька хвилин під'їхала наша маршрутка, і я й обидві дівчини зайшли до салону. Одна дівчина зайняла місце біля вікна, а вона сіла трохи далі, біля проходу, дивлячись у вікно. На наступній зупинці зайшла ще одна дівчина, зовсім юна, можливо, школярка. Вона шукала вільне місце, і її погляд зупинився на дівчині в кросівках.
Дівчина в кросівках, яку я назвав про себе Олесею, кивнула на вільне місце поруч із собою. Юна дівчина, яку я уявив як Марту, з вдячністю посміхнулася і сіла. Вони почали розмовляти. Голос Олесі був тихим, але напрочуд мелодійним. Вона говорила про щось буденне - про погоду, про плани на день - але в її інтонації було щось особливе. Я не міг не помітити, як тепло і лагідно вона зверталася до Марти.
Відредаговано: 20.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
