Інструкція до вогню

Розділ 8. Після табору

У четвер Остап приїхав із квітами й пакетом картоплі. Квіти купив сам, картоплю передала мама, дізнавшись, що Марта лікарка й живе сама. У маминому розумінні це означало, що вдома в неї немає жодної їжі, яку можна поважати.

Марта спізнилася на сорок хвилин. Вийшла з лікарні з волоссям, зібраним олівцем, побачила Остапа й зупинилася.

— У тебе в пакеті що?

— Знайомство з родиною в легкій формі.

Вона заглянула всередину. Кілька секунд мовчала.

— Я не знаю, як реагувати на таку швидкість стосунків.

— Можемо почати з молодої картоплі. Вона ні до чого не зобов’язує.

Марта засміялася й поцілувала його першою. Біля входу саме курив охоронець. Кивнув їм так, ніби внесення картоплі до особистого життя працівниці не порушувало жодних правил установи.

У кафе було повно, вечеряти не хотілося, квіти треба було поставити у воду. Вони пішли до Марти. Дорогою Остап розповідав про автобус, який запізнився, про заявку, яку подали в останній день, про сусідку, яка мала на всіх його дівчат одну й ту саму характеристику: «Ніби культурна».

— На всіх? — перепитала Марта.

— Вона жила в нашому будинку з мого народження. В неї велика вибірка.

Квартира раптом здалася Марті надто маленькою. Зазвичай у ній містилися вона, пральна сушарка й досить аргументів на користь того, що їй добре самій. Тепер Остап роззувався біля дверей, і аргументи довелося посунути.

Він не оглядав житло оцінювально. Запитав, куди поставити пакет. Побачив у раковині чашку й помив її, поки Марта шукала вазу. Вази не було, квіти поставили в банку з-під огірків. У банці ще трохи пахло кропом. Остап сказав, що це авторський букет із гастрономічним характером.

Картоплю варили разом. Він залишив на столі крихти, вона вказала мовчки. Він змахнув у долоню.

— Перша перевірка, — сказала Марта.

— Я попереджав ще в горах. У мене всі ризики прописані.

Повечеряли зі сметаною й огірками, які з банки передбачливо переселили в миску. Марта їла мовчки, як і обіцяла. Остап не вимагав бути цікавою. Це виявилося еротичнішим за добру половину його жартів.

Після вечері він запитав, чи можна лишитися до ранку. Марта сказала «так» і сама здивувалася, що слово не потребує жодного захисту. Він торкнувся її щоки, вона прибрала олівець із волосся. Олівець упав на підлогу й закотився під холодильник.

— Дістанемо завтра, — сказав Остап.

І вони вперше за весь час погодилися не рятувати річ негайно.

⁂

Вересень не був епілогом. Він був вереснем.

Марта працювала зміни, Остап їздив між містами. У нього зламався бус. Їй досі не заплатили за рекламу: бренд після скандалу надсилав довгі ввічливі пояснення. Грошей у них не містилося.

Вони посварилися через квиток. Остап купив їй квиток до Тернополя на суботу, вирішивши, що це приємний сюрприз. Марта мала плани на суботу. Плани полягали в тому, щоб не бачити нікого, лежати й їсти сирники з пластикового контейнера, але через це не були менш справжніми.

— Ти міг спитати, — сказала вона.

— Я хотів зробити тобі добре.

— А я хотіла спати.

Він почав усміхатися, готовий викрутити все в жарт. Потім передумав.

— Гаразд. Я образився, але квиток здам.

Марта теж образилася. Увечері вони зателефонували знову. Вона сказала, що іноді слова «я сама вирішу» в неї виходять так, ніби рішення інших — особиста загроза. Він сказав, що йому іноді легше щось організувати, ніж запитати, чи його взагалі хочуть бачити.

— Хочу, — сказала Марта. — В неділю після обіду.

Остап приїхав у неділю. Без квитків на майбутнє. Зате з сирниками.

У жовтні вона вперше залишила в нього зубну щітку. Не демонстративно й не випадково: дістала з сумки, запитала, куди поставити. Він виділив їй склянку, на якій був намальований виноград.

— Це в тебе сімейне? — спитала вона.

— Спадковість не обирають.

І все-таки купив іншу склянку.

⁂

З її батьками Остап познайомився в жовтні. Марта довго збиралася зробити це ненароком, але батьки жили в іншому місті, й для випадковості довелося б замовляти квитки. Урешті вона сказала прямо, що приїдуть на вихідні вдвох. Мама відповіла «добре» з такою обережністю, що Марта відразу запідозрила підготовку.

Підготовка включала борщ, дві гарячі страви, салат, пиріг і новий рушник для рук. Тато попередньо відремонтував дзвінок, хоча він працював і раніше. Просто відтепер дзвонив з гідністю.

Остап привіз чай, який мама не пила, але відразу оголосила своїм улюбленим. Тато потиснув йому руку, забрав пакет і запитав, чи довго їхали. Перші п’ятнадцять хвилин усі говорили про дорогу, бо це найбезпечніша спільна тема людей, які ще не знають, ким стануть одне одному.

Марта дивилася на маленьку кухню. На стільці біля вікна вже стояла коробка з інструментами. На дверях — акуратно заламіноване оголошення. Тато не вказав «недорого», але додав «майстер із досвідом», наче погодився повернути собі частину старої біографії.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше