Ранок

Карина завмерла на хвилину перед дзеркалом на повний зріст та розглядала своє тіло. «Я ще молода… Ні! Я точно молода! Мені всього двадцять вісім років. Навіть немає тридцяти», - подумала Карина. Хоча чомусь відчувала, ніби то їй набагато більше.

Її погляд помалу опустився вниз і Карина помітила по боках живота розтяжки, які утворились під час вагітності. Жінка повільно провела пальцями по них, а в наступну мить по квартирі розлився голосний реп. Карина аж здригнулась від несподіванки. Вона лише перевела дух, як почула, що бабця Параска із верхньої квартири почала стукати по батареї. Карина видихнула і прямо в білизні побігла до дверей сусідньої кімнати.

- Алісо, скільки разів я просила тебе не вмикати цю колонку на повну гучність? Бабця Параска вже стукає по батареї, а коли вона перестане це робити, то вважай вона спускається на наш поверх і буде сваритись, коли ми так поспішатимемо до машини, - говорила Карина, а 12-річна Аліса стояла біля дзеркала із телефоном в руках та ставала все більш незадоволеною.

- Мамо, ну ти мені весь сторіз зіпсувала! Тепер доведеться все перезнімати! - буркнула дівчинка так, ніби зовсім не звернула увагу на мамині слова.

- Алісо, залиш це на потім, а поки збирайся до школи…

- На потім? Це на те потім, коли у моєму акаунті зникне всяка активність? Ти розумієш, що я тепер блогер, а значить повинна знімати мінімум 20 сторіз на день! - гримнула Аліса.

Карина глибоко вдихнула і подумала, що можливо її подруга мала рацію, коли казала, що вона повинна бути суворішою з Алісою.

- Все мамо! Це через тебе мені тепер потрібно все перезнімати! Тому йди вдягайся і не заважай, - грізно сказала дівчинка і буквально виштовхнула маму із кімнати.

Карина якусь хвилину стояла у коридорі, не розуміючи коли це вона стала для Аліси набридливою старшою сестрою, яку можна не слухатись та ігнорувати. Її роздуми перервав звук закриття замку на дверях.

- Алісо, ми ж домовлялись не зачиняти двері! І вимкни ти цю музику та вдягайся! - сказала Карина.

- 07:47, мамо!

Карина здивовано глянула на годинник і виявила, що й справді вже така година. Вона розривалась між бажанням відновити контроль і кинутись вдягатись, адже їм виходити у 8 годині. Зненацька музика вимкнулась і Карина полегшено видихнула та побігла вдягатись, проте вже за хвилину музика увімкнулась з початку. Карина не стала ще раз йти сваритись, бо вже не було на це часу.

Вдягнувшись та взявши сумочку, Карина вийшла у коридор та постукала у двері Аліси, щоб вона виходила, але ні відповіді, ні руху не було. Тоді Карина взулась, нафарбувала губи, поправила волосся, і лише після цього знову постукала в двері.

- Алісо, якщо ти зараз не виходиш, то я поїду сама, а ти поїдеш на автобусі, - суворо заявила Карина.

Це дало свій результат, бо вже через хвилину Аліса вийшла з кімнати. Карина полегшено видихнула і вони вийшли з квартири. На щастя, за дверима не було бабці Параски і жінка спокійно зачинила двері.

Проте коли вона клала ключ в сумку, то почула як хтось човгає капцями по сходах і вже скоро на верхній сходинці показалась бабця Параска.

- Кариночко, ну чому мій ранок знову починається із цієї диявольської музики? Я так перелякалась, що чай на себе перелила. Ось глянь, у мене вся сорочка мокра!

- Вибачте, сучасні діти думають, що їм все можна…

- А це все погане виховання! От як би ти всипала їй декілька різочок і відібрала ту диявольську машину, то такого б не було.

- Я подумаю про це, - сказала Карина в надії, що Аліса почує і задумається, проте дівчинка вже була далеко внизу, - Але зараз мені потрібно бігти.

З цими словами Карина швидко почала йти по східцях. Коли вони сіли в автомобіль, Аліса як завжди втупилась в екран смартфона та щось там клацала.

- Ось наступного разу будеш сама відповідати перед бабцею Параскою за голосну музику, - сказала Карина.

- Це легко, скажу їй, щоб не агрилась, - байдуже відповіла Аліса, навіть не відриваючи погляду від екрана.

- Що ти їй скажеш? Сподіваюся це не нове непристойне слово.

- Ти відстала від життя, мамо.

І тут Карина згадала, чому вона відчуває ніби їй понад тридцять. Вона тільки помахала головою.

- Ти хоч на уроках відкладай свій телефон та вчись. Повір, це важливіше, ніж всі твої сторізи, - сказала Карина, коли вони під’їжджали до школи.

- Мамо, я тепер блогер! А блогер це професія майбутнього, не те, що там твоя бухгалтерія, - гордо і зневажливо заявила Аліса, - у мене вже 1215 підписників. Якщо ти забула, то нещодавно у мене замовляли рекламу.

- Ти рекламувала дівчинку із сусіднього під’їзду, яка приблизно таким же і займається. І вона дала тобі за це дві шоколадки, - сказала Карина, сподіваючись вернути Алісу до реальності.

- Це поки що! - дещо з образою відповіла Аліса, - Коли я закінчу школу, у мене вже буде більше сотні тисяч. Я буду тільки подорожувати і рекламувати. От це життя буде…

Карина тільки посміхнулась наївності доньки, а потім зупинилась біля школи.