Новорічний поцілунок

12

   Знаєте що? А мені сподобалося. Сподобалося бути вчителем. Це звичайно перший день і загалом сьогодні було тільки знайомство з класами але все ж було цікаво.  А ще цікавішим цей день робить моя золотоволоса красуня. Тільки згадаю її -  то тепло в грудях розливається по всьому тілу. Школа напевно най неочікуване місце де б я міг і хотів її зустріти але що поробиш. Була звісно думка покинути думки про неї, раз ми потрапили в таке становище але…але ті відчуття, що вона в мені викликає бунтують проти, проти того, щоб я просто так її відпустив. І навіть те, що вона навчається в 11 класі мене не бентежить…ну хіба що трішки. Цікаво…коли їй має бути 18?

*****

   «П’ятий урок – класна година у Вашому класі».

  Хм…номер невідомий, але напевно це хтось із школи. Бо хто ще може мені писати про мій клас. До речі клас…напевно потрібно сказати дядькові Саші, що класний керівник то занадто. «Але ж тоді Настя буде ще ближчою…»...аргумент.  Ще треба подумати.

«Це Наталя Петрівна якщо що) збережіть мій номер і звертайтеся в любу хвилину.»

«Ок, дякую.»

   Ну номер я збережу. Але звертатися тооочно не буду. Як згадаю погляд тигриці…брр…жах. Поки я відволікся на телефон стоючи біля вікна, а  11-Б почав вже збирати свої речі хоча залишалося ще добрих 15 хвилин, мою потилицю свердлив погляд і знаєте такий пекельний, не хороший.  Хлопчина в першому ряді на 3, а ні…на 4 парті, здається ще з початку уроку мене не злюбив. Цікаво чому? Ми знайомі? Навряд чи. Тай сумніваюсь, що я колись його бачив чи чув про нього…як там його прізвище? Лопушко? Чи якось так…ну добре, це не так важливо зараз. Бо через якихось 20 хвилин я знову побачу свою незнайомку.

«Потрібно її залишити після уроків! І покарати!»…поговорити, потрібно поговорити. А вже потім…

*****

  Злякані очі Насті я знаходжу відразу як тільки увійшов  до класу. Але ж які вони прекрасні. А ще її губи…пухкі, м’які … «Смачні!» і смачні, як таке забути. Даремно …даремно я це згадав.  Напевно буде не дуже тактично і не в стилі вчителя поправити ерекцію.

 Питання сипалися самі різні, і всі були адресовані мені і про мене. Найбільшу активність проявляла білявка з довгими віями і таким поглядом, що Наталя Петрівна могла позаздрити. Настя мовчала, і взагалі намагалася бути не помітною. Але не для мене. Її подруга рижа фурія, якщо не помиляюся Аліна, теж була активною.  Але щось мені підказує, що цікавилася вона  не для себе.     

-То ви сімейна людина, - я навіть не здивуюся якщо ця білявка попросить показати документи та провести екскурсію по квартирі, - а Ви одружені чи може у Вас є дівчина? 

-Ні, я не одружений і дівчини теж не маю,- я не зводив погляду від золотоволосої, бо її реакція, її емоції були ніби магніт для мене і мені хотілося ще і ще,  - Але є дівчина яка полонила мої думки.

  Моя незнайомка різко сіла і в її очах мелькали самі різні емоції як кадри в фільмі, здивування, не віра.  Її ізумрудні очі полонили мене і їх сяйво гріло  душу. Напевно варто поговорити з дядею Сашою і попередити його, що один вчитель дуже захопився своєю ученицею. Бо я точно не хочу іі відпускати.

-Роман Олександрович, а як Ваше прізвище? Нам потрібно записати до журналу та в зошити.,-  «Ооо, гарне питання і цікаво як відреагує Настя» ледь помітна посмішка з’являється на моєму обличчі.

 -Демидов. Демидов Роман Олександрович, - і це я говорив дивлячись в очі золотоволосої.

 Її очі стали в двічі більші, здавалося куди ще більше. І здається в нас є багато спільного, починаючи від прізвища і продовжуючи тою хімією, що парить коло нас.

-Ооо, в нас теж є Демидова.

-А Ви не рідня?

-Це просто збіг, - по голосу білявки її не дуже сподобалась ця ситуація.

-Ну добре, - нарешті зміг відволіктися від Насті та звернувся до всього класу, - я радий, що Ваш день пройшов чудово і тому не буду Вас затримувати тут. Ви можете бути вільні і всім до завтра.

  Радісні вигуки і швидкість того як ставав пустим клас викликав лише посмішку та радість, радість від того, що я можу нарешті поговорити з золотоволосою…. «І не тільки поговорити, ми могли б…»

-Роман Олександрович, а можна з Вами поговорити на одинці? –  це голос білявки буде снитися мене в кошмарах.

-Вибачте, але ні , - я надіюсь вона має хоть щось в своїй голові  і розуміє прямі натяки, - я б хотів поговорити зараз лише з однією людиною, з Демидовою Настею.

 Яка до речі приємно здивувала і залишилася сидіти на місці. Якщо чесно я думав, що вона буде намагатися найпершою покинути клас і мені доведеться її ловити десь в коридорах школи аби поговорити з нею.

-Ну звісно, - швидкий поворот і білявка попрямувала на вихід.

-Нууу… я теж пішла, - рижа подруга Насті стояла ще біля парти, - ііі…напевно тебе не потрібно чекати,так?

 Питання було адресовано Насті, але вона дивилася на мене. І знаєте, що…ця рижа мені подобалася. І я впевнений на всі 100%, що вона знає все і навіть більше.

-Не потрібно, - посміхаючись відповів я.

-Ну  і добренько, - закинувши сумку на плече рижа пішла з класу зачинивши за собою двері.

І ось нарешті, ми залишилися одні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше