-Альо, Демидова!! Ти мене чуєш взагалі? – голос Альки звучить десь далеко, але змушує виринути із власних думок.
Гамір і сміх їдеальні по трохи полонить мою увагу. Що? Коли ми встигти вийти із класу? І як взагалі так швидко пройшов урок? Я пам’ятаю тільки те, що намагалася дихати і не втратити свідомість, а ще пам’ятаю сині очі…які постійно на мене дивилися…
-Як ми тут опинилися? – я ніби пошепки говорю але Алька почула.
-Ооо...нарешті! Христос Воскрес! Я так розумію, що після зустрічі з незнайомцем…хоча який він тепер вже незнайомець, так? Ти взагалі загрузла в своїх думках. І куди вони тебе привели?
А що я можу сказати? Я сама не розумію, що взагалі відбувається? Як ВІН тут опинився? Хлопець якого я поцілувала, який не полишає моїх думок – мій вчитель. Супер просто. «А ма хотіла для нас розумного нареченого, пам’ятаєш?» Ой…ти хоч мовчи.
-Можливо я сплю? І бачу фільм жаху? - слабкий голос надії.
- Ну якщо ти так думаєш.
Загадковий погляд рижої мав би мене застережити. Але де там . Швидкий рух з її сторони і я відчуваю різкий біль в руці.
-АЙ! Ти що? Ти вщипнула мене? – легка посмішка проявляється на моїх вустах.
-Ну потрібно було ж перевірити спиш ти чи ні, - відкинувшись на стілець усміхається Алька, - Я хочу почути твої думки. Я впевнена що ти вже Бог зна шо собі надумала. Що будеш робити далі? І взагалі, ти будеш щось робити?
-Я не знаю…в голові взагалі якийсь кавардак повний. Як таке могло статися? Чому ВІН тут? А може він мене не пам’ятає? Може відразу і забув про божевільну, що накинулася на нього з поцілунком?
-Ти хоч сама в це віриш? – сарказм, сарказм і сарказм, - Я не знаю, що було б якби ви залишилися на самоті…він ТАК на тебе дивився…тай ти…ти його майже з’їла своїми відьомськими очима, – рижа грає бровами , а я посміхаюсь і відчуваю як мене трішки відпускає, - Ти маєш з ним поговорити.
-Що?! Ні …ні, я цього точно робити не буду! – перспектива пояснювати свою поведінку на Новий рік Роману…хм…Роману Олександровичу…ну таке собі, - Як ти це собі уявляєш? «Роман Олександрович, а Ви мене пам’ятаєте? Так це я, я була той божевільною, що накинулася на Вас в Новорічну ніч». Так чи що?
-Хм….ну звучить так собі, - Алька нахилилася до мне ближче, - а якби він не був нашим вчителем? Якби ви зустрілися при інших умовах? Щоб ти зробила?
-Чесно? Не знаю…я…не знаю, все одно напевно ні.
-Ти боїшся, - екстрасенс Аля в ділі, - от тільки що саме тебе так страшить? Те що він вчитель?
-Тихо ти! – або в мене параноя або сусідні столи на слухають, - Ти можеш говорити тихіше?! І так… те що ВІН вчитель створює невеличку таку проблему Галактичного масштабу.
-Щось мені підказує, що ти перебільшуєш і варто напевно зачекати хід від нього самого, - Алька почала кудись збиратися, - Ходімо зайдемо до туалету перед літературою.
-Добре, ходімо.
*****
Руки в мене ще тремтіли і ноги не хотіли нормально функціонувати але холодна вода трішки отверезила. І коли я вирішила все таки скористатися туалетом і зайшла до кабінки, а Аля залишилась коло дзеркала то до вбиральні ще хтось зайшов.
-Боже, а ви бачили його очі… це прям щось, - блювотний голос Пустовой я впізнаю скрізь,- тай сам він нічого так. Ооо…Аліночка, а чого це ти одна? Де ж пропадає Демидова?
Знаючи Альку, а я Альку знаю – то зараз вона навіть не звертає увагу на Іриночку…не те щоб розмовляти. Я навіть уявила як вона закочує свої красиві очі і ніяк не реагує на типу еліту нашого класу. Напевно в класі 6 чи в 7 ми ще якось товаришували але потім ми ставали старші і наші захоплення почали різнитися. Але ще були хлопці які приділяли більше уваги нам з Алькою, то портфелик понесуть то шоколадкою пригощають, а Ірочка закіпала від заздрості. Я майже закінчила свої справи як почула те, що змусило мої легені і серце зробити кульбіт кудись в п’яти.
-Я вам говорю, - продовжувала отруювати простір своїм голосом Пустова, - до кінця навчального року він буде мій. Ось побачите.
«Цікаво,цікаво…це вона про кого?»
-Ну не знаю, - а це вже голос Маринки, - тобі не здається, що це занадто? Тай він старий.
«Хто старий?»
-Ти що? З глузду з’їхала? – ні, цей ультразвук мені колись мізки по плавить, - Навіть якщо він і старший років на 5 чи 6 ну той що? Значить більш досвідчений.
-Але все одно, - щось Маринка не поспішає співати під дудку Пустової, - крутити роман з вчителем. Як на мене це занадто.
Зачекайте…то це вона зараз про Романа Олександровича? Про мого незнайомця? І який він трясця старий?! Вони зовсім сліпі? Навіть якщо старший на 6 чи навіть на 7 років…виглядає він шикарно… «А цілується як приголомшливо»...ой даремно я це згадала. Мурахи побігли по всьому тілові несучи легкий трепіт. Так зібралася! То це виходить, що Ірка хоче протягнути руки до Романа Олександровича…і не просто руки?
«Пропоную відразу поставити цю шаболду на місце і заявити свої права на нашого красеня! Ми! Ми будемо крутити роман з Романом! Ля яка гра слів ;)»
-А як же Паша? – голос Ксенії відволік від дурненьких думок, - Що? Почуття так швидко пройшли? Чи може їх не було? І все було ради того, щоб насолити Демидовій?