Розділ 2

Новорічний торговий центр — це якась казка. На фасаді вже палають гірлянди, які створюють новорічний настрій ще на вході. Атмосфера свята також панує і всередині. Головна ялинка прикрашена величезними кульками, а довкруги безліч тематичних декорацій. Біля яскравих фотозон, вишукувались черги дітей та дорослих. Весь інтер’єр, прикрашений новорічними прикрасами, святковими елементами, та блискучими гірляндами, зачаровував.

Проходячи повз кав'ярню, я відчула дивовижний аромат кави. Тому вирішила взяти собі новорічну каву з корицею, імбиром та карамеллю. Попиваючи смачний напій, неспішно йшла і розглядала вітрини, поринаючи у передсвятковий настрій.

Натовп дітлахів грали у квача. Один малюк, відокремився від натовпу, і не дивлячись під ноги, весело сміючись, налетів на мене. Від поштовху, я різко крутнула в право, й наштовхнувшись на чоловіка, розлила на нього каву.

— Ой, вибачте, будь ласка, я не навмисно…

Я стояла і дивилася, як по світлому кашеміровому пальті розтікається пляма.

— Я б здивувався, якби ви це зробили навмисно, — у голосі чоловіка лунали холодні нотки.

Я повільно підвела очі, й подивилася на чоловіка. Красиві риси обличчя були суворими, а очі сталевого кольору, пильно дивилися на мене. Я відпустила його рукав, за який трималася, щоб не впасти, й відійшла на кілька кроків.

— Звісно, не навмисно. На мене дитина наскочила, граючись, — озирнулася подивитися як малюк, але він вже тікав, сміючись і бавлячись далі.

— Зачекайте хвилинку, в мене десь були вологі серветки, я зараз усе відітру.

Чоловік стояв, не кажучи більше ні слова. Тремтячими руками я почала шукати серветки в сумці. У цей момент задзвонив телефон. На дисплеї висвітився тато, і мені довелося відповісти.

— Тато, я зараз не можу розмовляти... У тебе все гаразд? Добре, тоді потім передзвоню, — я поклала слухавку. — Вибачте, я мала відповісти... — підвела очі, але чоловіка вже не було.

Далі мої покупки пройшли більш вдало. Я купила собі чарівну вечірню сукню, туфлі, та прикрасу для волосся, щоб самій зробити зачіску.