Розділ 2.3

Темно. На фоні лунає дівочий голос.

ДІВЧИНКА

- Слухай, не хочеш прогулятися? Ні? Ну добре...

Дзінь повільно розплющує оченята. Він лежить в тісній дитячий кімнаті - досі втомлений та знесилений. Попереду видніється маленьке ліжко на якому тихенько сидять двоє дівчат: дівчинка ліворуч - у величезних навушниках; вдягнена у різнобарвний светер, штанці, шапку та різдв'яні носочки - слухає музику, дівчинка праворуч - світла, майже бліда; короткострижена, вдягена у квітчастий білий сарафанчик - просто сидить, склавши малі рученята.

Дівчинка праворуч помічає, як Дзінь приходить до тями:

ДІВЧИНКА

- Оу, ти вже прокинувся? Тобі не боляче? Голова не болить?

Олень ледь підводиться на лапи, похитуючись туди-сюди.

ДЗІНЬ

- Трохи є... Де я..?

Пауза. Дівчина шоковано дивиться на оленя - Дзіню не по собі.

ДЗІНЬ

- Що..?

Здивовано роззявивши рота:

ДІВЧИНКА

- Ти... Ти говориш...

ДЗІНЬ

- Ну... Так.

Дівчинка у радості схоплюється з ліжка, танцює, весело стрибає.

ДІВЧИНКА

- Клас! Справжній балакаючий олень! У моїй кімнаті! Супер!

Вона зупиняється, протягує Дзінь руку.

ДІВЧИНКА

- Мене звати Мерлін.

Показує поглядом:

МЕРЛІН

- А це Діана. Діано, привітайся.

Діана ігнорує. Олень боязко протягує лапку.

ДЗІНЬ

- Я Дзінь.

Мерлін тисне лапку, трясучи її як навіжена.

МЕРЛІН

- Дуже приємно.

Вона відпускає - Дзінь ледь не падає.

МЕРЛІН

- То звідки ти? Як тут опинився? Я бачила як ти впав. Тебе висадили? Чи ти сам? А ти вмієш літати? В тебе хтось влучив? Якщо вмієш літати, то чому падаєш?

Олень не встигає відповідати на швидкі запитання дівчинки.

ДЗІНЬ

- Я... Ну... Ні.. Напевно... Ні... Я не...

Раптом Дзінь згадує про подарунок, налякано озирається.

ДЗІНЬ

- А де..? Де мій подарунок?!

Мерлін на мить замовкає.

МЕРЛІН

- Який подарунок?

Триовга охоплює оленя.

ДЗІНЬ

- Загублений подарунок! Він був весь час зі мною! Я повинен доставити його Санті!

МЕРЛІН

- Санта? То він теж існує?!

ДЗІНЬ

- Так!

Дівчинка знову жваво підстрибує.

МЕРЛІН

- Ура!

Та Дзінь зараз зовсім не до веселощів.

ДЗІНЬ

- Мені потрібно знайти подарунок! Як звідси вийти?! Тут є вихід?!

Мерлін зупиняється на місці, задумливо дивиться на оленя.

МЕРЛІН

- Як вийти? Що ж...

Дівчинка мовчки залазить на підвіконник, відчиняє величезне трухляве вікно, пролазить худеньким тільцем крізь сталеві грати, обертається до Дзінь.

МЕРЛІН

Так само, як і зайти.