Розділ 1.3

Настає новий день. Пан Ведмідь разом з усім классом вже зібралися та готові покидати хлів. Перерахувавши оленят, прискіпливо пригледівшись до Дзінь, який цим часом спить, учитель виводить учнів у сторону будинку Санти.

Ворота зачиняються. Дзінь одразу ж схоплюється на копитця, обірвавши тим самим награну виставу його міцного сну. Підбігши до воріт, визирнувши мордочкою, оленя уважно озирається: на дворі нікого, видно лишень довгий сніжний слід.

Засумнівавшись на мить у правильності задуманого вчинку, в останнє озирнувши хлів, Дзінь, в кінці кінців, витрушує настирливі думки із головий та тишком мчить навздогін за класом.

Проходить час. На льодовому аеродромі, Санта і ще декілька ельфів-помічників, включаючи Ральфа, всідаються у запряжені сани.

РАЛЬФ

- Ніхто нічого не забув?

Місіс Клаус наближається до чоловіка.

МІСІС КЛАУС

- Забув!

Цілує його у рожеву щічку. Приємно вражений, похмурий Санта підбадьоюється просто на очах. Місіс Клаус відходить подалі, не перестаючи сяяти лагідною посмішкою.

САНТА

- Ну що? Готові?

Жартома:

РАЛЬФ

- А хіба у нас є вибір?

Санта бере поводи, готуючись до взльоту. Стоячи у стороні, за чарівним дійством захоплено спостерігають щасливі оленята. А не подалік від них і Дзінь, що непомітно ховається у густому кущику.

І ось, олені екіпажу, один за другим, починаються набирати швидкість - дуже скоро, сани відриваються від землі, гублячись між блискучими зірками і тільки чується відлунням веселе, надихаюче "хоу-хоу-хоу!".

Всі залишаються у неймовірному захваті. А особливо, Дзінь: не витримуючи феєричної, вибухової радості, маленький олень починає неспинно стрибати, танцювати та голосно ревти. Бурхливі танці випадково помічає страши брат Дзі.

ДЗІ

- Вчителю, погляньте.

Пан Ведмідь також помічає стрибучого Дізнь.

ПАН ВЕДМІДЬ

- Дзінь? Я ж наказав залишатися у хліві.

Маленьке оленя продовжує радісно стрибати, до поки не вбачає у зірковому небі щось невідоме, загодкове, щось дуже стрімко падаюче згори вниз.

Зупинивши танець, не на жарт занепокоївшись, Дзінь збирається податися на пошуки предмету, та тількино він зривається з місця, його одразу ж хапає за хвіст роздратований вчитель.

ПАН ВЕДМІДЬ

- Ти знову за своє?! Тепер одним покаранням не обійдеться!

Вчиняючи супротив, Дзінь намагається пояснити побачене:

ДЗІНЬ

- Заждіть! Здається, щось впало з зоряного неба! Я бачив, він впав у лісі!

Та пан Ведмідь навідріз відмовляється чути його балачки.

ПАН ВЕДМІДЬ

- З мене годі твоїх дурнуватих вигадок! Будеш сидіти у хліву, допоки Санта не повернеться з відрядження!

Ведмідь вперто тягне слабеньке оленя. Не знаходячи інакшого виходу, Дзінь йде на відчайдушний крок: вдаривши учителя маленькими ріжками, він зривається навтьоки.

Швидко тікаючи, Дзіню чується зі спини:

ПАН ВЕДМІДЬ

- Дзінь! Негайно повернися!

Крізь колючі гілки, дерева та кущі, юний олень пробирається у самісіньку глиб сніжного лісу, але різко зупиняється, побачивши перед собою, як завжди усміхнену, місіс Клаус.

МІСІС КЛАУС

- Далеко зібрався?

Злегка наляканий, Дзінь не знає як, чим виправдатися:

ДЗІНЬ

- Та я тут, цей, той, взагалі, нічого.

Жінка посміюється з недолугого пояснення, а потім дістає його: той самий невідомий предмет, втрачений Сантою подарунок - Дзінь одразу розуміє:

ДЗІНЬ

- То ви теж побачили? Одже, мені не здалося. Санта дійсно втратив один із подарунків.

Різко, місіс Клаус виражає цілковиту серйозність на обличчі.

МІСІС КЛАУС

- Так. Схоже на те.

ДЗІНЬ

- І що нам тепер робити?

Раптом наближення декількох голосів:

ПАН ВЕДМІДЬ

- Дзінь!

ЛІНЬ

- Брате, виходь!

ДЗІ

- Виходь, невдахо!

Панна приспокійно дивиться у звшугані від безвиході очі Дзінь.

МІСІС КЛАУС

- Для початку - сховатися.