Розділ 1.1

Потріскуючи, розвіюючи маленькі іскри, жарке багаття зігріває затишну оселю. За день до нового року, ельфи-робітники пакують виготовлені подарунки до здоровенного червоного мішку. Санта, сидячи за столом, уважно вислуховує звіт одно з ельфів - Ральфа, завідувача іграшкової фабрики. Поруч, за тим же столом, сидить винуватий Дізнь, покірно чекаючи своєї черги.

РАЛЬФ

- За нашими данними, у цьому році кількість дитячих листів "до Санти" значно зменшилась, пане. 

Мовчання. Насупившись, Санта занепокоєно мне руки.

САНТА

- Як і в попередньому... і в попередньому... В скільки разів, пане Ральфе?

Ральфу не хочеться засмучувати свого начальника.

РАЛЬФ  

- До десяти.

Санта переводить грубий погляд до свого підопічного - ельф затамовує подих.

РАЛЬФ

- Більше десяти... Мені дуже шкода, пане.

Санта пригнічений почутим, та намагається не подавати виду - слідує тяжке зітхання:

САНТА

- Схоже, дітям стає байдуже на Різдв'яний Дух.

Настає моторошна тиша. Санта сумно споглядає у вікно. Дзінь, мовчазно спостерігаючи за його розбитим настроєм, помітно ніяковіє.

РАЛЬФ

- Можливо, саме час обговорити змінення планів? Ми з нашим відділом маємо декілька свіжих ідей для виходу з цієї... скрутної ситуації.

Мовчання. За мить, Санта втомлено переводить погляд до  Ральфа.

САНТА 

- Можеш бути вільним, Ральфе.

Ельф розуміє, що його надокучливість зараз не на часі, тому просто виконує наказ.

РАЛЬФ

- Слухаюсь, пане.

Ральф йде до інших робітників продовжувати пакування подарунків. Після цього, нарешті, починається нелегка розмова з Дзінь.

Санта невдоволено дивиться крізь свої маленькі окуляри:

САНТА

- Слухаю тебе, Дзінь. Що тебе привело?

Маленький олень здивовано вилупляє очі:

ДЗІНЬ

- Мене? Пан Ведмідь сказав...

Старець перебиває: 

САНТА

- А, точно. Сказав, що ти спиш на уроках, не додержуєшся дисципліні, відпускаєш ганебні жарти. В котрий раз, Дізнь? В десятий? В двадцятий? 

Дзінь, слихивши голову, мовчить, але потім знаходить сміливості висловити свою думку:

ДЗІНЬ

- Навіщо ви знущаєтесь наді мною? 

САНТА

- Вибач?

ДЗІНЬ

- Мені нудно. Я не розумію, для чого це все? Кожного дня одне й теж: ми тільки і робимо, що сидимо на пнях та слухаємо цього дурнуватого пана Ведмедя. Я всього лише хочу бути у вашому екіпажі, Санто. Тут, зараз. Доставляти людям радість, пролітати крізь хмари і зірки.

Миттю, схопившись з місця, старий Санта неначе скаженіє:

САНТА

- То ти ще маєш нахабності сперечатись?! Наказувати мені?! Підводити під сумнів мої рішення?! Кожен з жителів острова тут - по моїй волі! І над кожним я несу особисту відповідальність! Ти ще не готовий до цієї роботи!

Усі присутні замовкають, звертаючи увагу на розпалену сварку. Замість очікуванної підтримки, розуміння, Дзінь відчуває страх та навіть злість. У цілковитій тиші, до розмови приєднується місіс Клаус, підійшовши зі спини до чоловіка, погладжуючи його по широким плечам.

МІСІС КЛАУС

- Пробач, Дзінь. Він не хотів. Не тримай зла.

Під заспокійливими діями жінки, Санта спокійно сідає на стілець.

САНТА

- Не хотів? Ще й як хотів! Він ще малий - йому вчитися та вчитися. А сприводу "зла"... Ніякого зла. Лише сувора правда. Я люблю його так само як і інших, і хочу зберегти - ось і все.

Бачачи перед собою огорнене смутком оленя, місіс Клаус вирішує запропонувати досить незвичну ідею.

МІСІС КЛАУС

- Не розумію. Якщо він так хоче, то чому б не дозволити Дзінь стати одним із членів екіпажу? Тимчасово.

САНТА

- Що???

МІСІС КЛАУС

- Я думаю, це буде дуже корисний досвід. Куди краще, ніж псувати уроки чи прогулювати школу.

Дзінь наповнюється надією:

ДЗІНЬ

- Що, справді?

Клаус мило посміхається.

МІСІС КЛАУС

- Звісно. А чом би й ні?

Вислуховуючи всю цю маячню, Санта в черговий раз не витримує, гупнувши кулаком по столу:

САНТА

- Досить! Не бувати цьому! Ніхто не сміє піддавати мою волю хоч якимось сумнівам! Ні маленьке оленя і навіть ні моя дружина! Все! Розмову закінчено! Можеш повертатеся у хлів!

Пауза. Дзінь розчаровано опускає голову, кволо злазить зі стільця, виходить із хатини. Подружжя Клаус дивляться оленю у слід.

МІСІС КЛАУС

- Іноді, ти занадто грубий.