Розділ 10. Нарешті вдома

Намандрувавшись вдосталь, бабуся з Натусею були раді нарешті повернутися в Україну, до себе додому. Вже з порогу відчули пахощі, які долинали з кухні. Там Річард у фартушку та з лопаткою чаклував біля плити. На підвіконні та столі вже стояли готові страви.

– О, а ось і мої дівчата! – радо мовив він, побачивши на порозі новоприбулих. – Мийте руки та переодягайтеся! Скоро вечерятимемо!

– Річарде! Очам своїм не вірю! – бабуся була приємно здивована. – Ти стільки всього наготував!

– Це ж все наші, українські страви! – підхопила Натуся.

– Саме так! – з гордістю підтвердив чоловік.

– А звідки ж рецепти?

– Магія! – мовив і розсміявся. – Жартую! Інтернет! Новітні технології. Сама ж мене вчила, онучко!

– Здібний Ви учень! – похвалила дівчинка.

– Ну все, годі теревенів, – поквапив чарівниць Річард. – Чепуріться і до столу. Он вже вареники з картоплею стигнуть.

У вітальні був накритий святковий стіл. Окрім вже зазначених вареників, був і борщ, і налисники, і голубці, і крученики, і холодець. Нічого собі хазяїна мають! І дарма що Лорд, ще й англійський. А так постарався!

Поряд зі столом миготіла різноколірними вогниками ялинка. Під нею вже лежали подарунки у яскравих обгортках. Запах хвої та мандаринів заполонив кімнату. По телевізору в черговий раз транслювали «Сам удома». Бабуся з Натусею поглянули одна на одну і посміхнулися.

–  Дякую за мандрівку, бабусю, –  порушила тишу Натуся. – Я стільки дізналася про звичаї та традиції святкування Нового року в різних країнах!

– Рада, що тобі сподобалося, – ласкаво мовила та. – Що ж найбільше запам’яталося?

– Навіть не знаю… – задумалася дівчинка. – В Італії – фея Бефана та наш фітнес на даху. У Фінляндії – льодовий замок. На Кубі – чарівний годинник, що бив лише одинадцять разів. На Філіппінах – круглі речі. В Австрії – поросятко, що ожило. У Чилі – спіритичний сеанс на цвинтарі. У Франції – титул «бобової королеви». Та й в Нью-Йорку допомогла злочинців зловити. Мандрівочка вийшла на славу! Але знаєш, що я після всього цього зрозуміла?

– І що ж? – поцікавилася бабуся.

– Що в гостях добре, а вдома краще!

– Погоджуюся! –  схвально усміхнулася. – Ну що, гайда переодягатися! Поки страви не вистигли! Річард цілий день, мабуть, біля плити провів.

– Дійсно! – погодилася Натуся. – Пора Старий рік проводжати, а Новий зустрічати!

– З прийдешнім, моя люба! – мовила бабуся й обійняла свою онучку. – Нехай Новий рік принесе всім нам багато щастя та миру!

Чого і вам, мої любі читачі, бажаю!

Дякую, що дочитали це оповідання до кінця! Сподіваюсь, що змогла трішки підняти настрій та налаштувати на святкову атмосферу попри все, що відбувається наразі. Якщо ця дитяча історія припала вам до душі, можете віддячити мені, поставивши вподобайку та залишивши відгук на прочитане. А якщо бабуся та Натуся припали вам до душі, прочитайте ще чотири книги про їхні пригоди, які вже є на моїй сторінці! Дякую ще раз та до зустрічі у нових книгах!!!