Розділ 9. Натуся Маккалістер

Та найбільше Натуся зраділа, коли довідалася, що останньою країною, куди вони з бабусею помандрують, стануть Сполучені Штати Америки. Як і багато її однолітків, дівчинка виросла на фільмах «Сам удома» та «Сам удома 2» і завжди мріяла побувати в Нью-Йорку, щоб на власні очі побачити Тайм-Сквер, Сентрал-Парк, готель Плаза та найкрасивішу ялинку у світі, розташовану у Рокфеллерівському центрі.

Знаючи про захоплення онучки американським мегаполісом, Ельвіра не могла не зробити їй такий приємний подарунок і зустріти Новий рік у Нью-Йорку. І хоч друзів тут у бабусі не було, ніщо не завадило включити у святкову програму і мандрівку сюди.

Та на Тайм-Сквер сталася халепа. О шостій вечора із хмарочоса, в якому розташована редакція «Нью-Йорк Таймс» почала опускатися величезна підсвічена кришталева куля. Натуся, як заворожена, спостерігала за цим дійством. І тут звідкись взявся натовп студентів, які кудись поспішали та голосно про щось розмовляли. Дівчинка й не зчулася, як її потоком понесло подалі від бабусі. Коли ж усвідомила, що загубилася, було вже пізно. Рідного обличчя поряд не було.

Натуся зайшла в якийсь провулок і побачила там двох підозрілих чоловіків. Вони про щось перешіптувалися. Добре, що у дівчинки залишилася бабусина сумка з ковдрою-невидимкою, яку вона швидко накинула на себе і підійшла ближче.

– Ти впевнений, що грабувати кондитерську в Новий рік – гарна ідея? – питав один.

– Сьогодні там виторг гарний, – кивав інший, – та й охоронець – мій добрий знайомий. Ми з ним разом у в’язниці колись сиділи. Надійна людина. Сказав, що сигналізацію вимкне.

– О котрій вони зачиняють?

– О дев’ятій. Так що йдемо поки що погуляємо, поїмо. А ввечері за справу! Грошенята самі себе не пограбують.

«Будуть вам грошенята, розбійники!» – подумала Натуся. В її голові вже назрів план.

Проте повторювати долю Кевіна Маккалістера дівчинка не хотіла. Хоч і кортіло дуже. Проте знала, що бабуся у захваті не буде, тому ризикувати не стала. Натомість прослідкувала за злочинцями до Сентрал-Парку, де вони тихо-мирно прогулювалися алеями. А згодом повечеряла у їдальні для безпритульних. І хоч гроші у Натусі були – вона не хотіла ні на мить упускати з поля зору своїх нових «знайомих». Та й гарячий суп виявився досить смачним та доречним при мінусовій температурі надворі.

Близько дев’ятої двоє грабіжників підійшли до великої та красивої кондитерської. Через декілька хвилин звідти вийшов охоронець та зачинив двері, ледь помітно зробивши жест рукою. Натуся зрозуміла, що це був умовний сигнал, адже чоловіки відразу підійшли до дверей та взялися їх відчиняти. Маленька чарівниця, ні на мить не вагаючись, набрала «911» на своєму телефоні. Вона повідомила про пограбування, надала координати та причаїлася за рогом. І поліція не забарилася.

Щойно злочинці відімкнули касу та почали складати награбоване до наплічника, до входу під’їхало дві патрульні машини. У гучномовець грабіжникам наказали виходити з високо піднятими руками та здатися.

Натуся вийшла зі свого укриття.

– Це ти та дівчинка, яка зателефонувала до служби порятунку? – поцікавився правоохоронець.

– Так, – переминаючись з ноги на ногу, відповіла вона.

– Молодець! Ти дуже свідома громадянка Америки.

– Та я не американка, – почервоніла. – Я з України.

– Твоя країна може тобою пишатися, – усміхнувся чоловік і потиснув руку зашарілій Натусі. – А чому ж тут сама гуляєш? Пізно вже!

– Я загубилася… – опустила очі та вмить посумніла. – Були з бабусею на Тайм-сквер, а тут натовп…

– Треба тебе відвезти у відділок, а там з’ясуємо, що далі робити.

– Не потрібно у відділок! – радісно защебетала дівчинка. – Я здогадуюся, де може бути моя бабуся. Відвезіть мене, будь ласка, до найбільшої ялинки в Нью-Йорку.

Дівчинка передчувала, що бабуся чекатиме її саме там. Чому? Просто інтуїція підказувала! І вона Натусю не підвела! Бабуся і дійсно чекала її у Рокфеллерівському центрі, оббігавши перед цим увесь Мангеттен у пошуках онуки. Обійнявшись і трішки поплакавши від щастя, почали розпитувати одна одну, що все ж таки трапилося. Натуся розповіла про свої пригоди і як вона допомогла поліціянтам, чим невимовно порадувала бабусю. Адже не стала без неї самостійно вершити правосуддя і не влізла в чергову халепу.

Щасливі, що нарешті знайшли одна одну, чарівниці знову пішли на Тайм-сквер. Там вони разом з усіма людьми робили зворотний відлік до початку Нового року. Коли з кулі посипалося конфетті, а на темному небі засяяли феєрверки, усі навкруги почали цілуватися і вітати одне одного. І поки бабуся замріялася про те, як би було добре, щоб її чоловік Річард був поряд, Натусю поцілував у щічку якийсь симпатичний хлопець, її одноліток.

– З Новим роком! – усміхнувся він своєю білозубою посмішкою.

– Тебе також… – пробурмотіла спантеличена дівчинка, почервонівши по самі вуха.