Глава 27.

Уранці підійшла до дошки оголошень і сама подивилася результати. Так, я йшла другим рядком після якогось хлопця зі столичних. Але бали в нас були рівні. Мені на плечі лягли руки магістра Лішкорта.

— Ти не засмучена, — констатував він, — це добре. Сьогодні в обід буде ще одне випробування. Рукопашна і на мечах. А завтра на взаємодію і проти різної звірини, зокрема й великої нечисті.

Алекс із друзями зміг прийти подивитися на сьогоднішнє змагання. На них багато студентів поглядали з цікавістю. І бажання розібрати на сувеніри літало в повітрі. Дівчата дивилися на них закоханими очима. Алекс притискав мене до себе, і здавалося, що часом просто ховається за мною. Я посміхнулася і поцілувала його на очах у жіночої половини академії. Такий сумне зітхання було. І заздрісний від хлопців. Коханий обійняв за талію і продовжив поцілунок.

— Так, відпускай Лію, їй на поле пора, — підійшов Лішкорт. — Бігом!

Поки Лішкорт мене тягнув на буксирі до арени, встиг сказати, що перше випробування сьогодні це бої на мечах. Впізнала свого суперника, дракон зі столичних. Допомогла йому на свою голову в першому випробуванні. Він, побачивши мене, скривився. Але вже тримав у руках меч і погравав ним. Після відмашки ми зійшлися. Тут уже я сконцентрувалася на поєдинку і не відволікалася на глядачів. Алекса набрав Януш, і зажадав, щоб хлопець показав мій поєдинок. Поруч із братом зібралося майже все управління, а Гора набрав Ялін і дідусь Севір. Мої рідні тихо коментували мій поєдинок. І посміхалися реакції Алекса.

— Не гарчи, — сказав Гор — вона добре підготовлена, ти ж знаєш.

— Знаю, — гарчачи сказав мій котик, — Але якби там була твоя Таня, я б подивився на твою реакцію.

— Моя Танечка, домашня кішечка, — гаркнув йому друг.

Алекс усміхнувся його реакції, а сам невідривно дивився на поєдинок.

— Добре Нік натренував її! — захопився Рей — Ставлю, на Лію.

Хлопці, хто сидів поруч, з цікавістю поглядали на них і прислухалися уважно. Після зауваження Рея, уважніше стали дивитися на мій поєдинок. Мій суперник намагався взяти силою і швидкістю. Але при цьому жоден його удар не зміг завдати мені будь-якої шкоди. На моєму боці була швидкість, спритність і вміння переспрямувати силу противника проти нього.

— От дурень! — вигукнув Дік, бачачи помилку хлопця — Повівся на банальну провокацію!

А я після невеликого обманного маневру вибила зброю в хлопця з руки і вістря меча опинилося біля його шиї. Дракон стоїть, плескає оченятами і дивується, як це сталося. Пролунав сигнал кінця поєдинку. Мені присудили перемогу.

— Кішка драна, — почула репліку суперника, сказану крізь зуби.

Якщо думає, що я на це відреагую і кинуся на нього, то він дурень наївний.

— Є! Так! — почув Алекс задоволений голос Ніка і побачив його на голограмі друга.

Нік мало не пританцьовував навколо дідуся Севіра і магістра Яліна.

— Як вона його! Пишаюся кошеням!

— Її тепер ще не раз викличуть, — пробасив тихо Ялін — Наша дівчинка добре засвітилася.

Магістр Ялін мав рацію, через пару поєдинків мене знову викликали на арену і знову зі столичних. Лішкорт, як відчув, що за мною спостерігають не лише студенти, підлетів до Алекса, оцінивши компанію, що зібралася через дзвінок, усміхнувся.

— Ну що Нік, добре виховав зірку нашу.

— Вона ж уперта, — усміхнувся мій наставник з боїв. — Я навантажував її по верхній межі можливостей її віку та розвитку. За нею було цікаво спостерігати, багато хто думав, зламається чи здасться. А це вперте кошеня, кожен божий день приповзало на тренування. А чого варті були її самостійні вилазки в ліс. У фортеці за серце багато хто хапався. Щойно повернулася, одразу навчили орієнтуватися в лісі й пояснили, що їсти можна, а що до рота краще не тягнути.

Поки йшов мій другий поєдинок, спостерігали мовчки. А мені знову попався дракон зі столичних, але курсом старшим. На таких поєдинках можна махати не тільки мечем, якщо дістанеш, можеш вдарити і ногою, і кулаком. Атакувати магією поки що не можна. Але я можу застосовувати дар передбачення. І цього разу я скористалася даром, а коли противник підставився, ударом ноги вибила меч із засадила в щелепу.

— Оце так гнучкість! — почув Алекс захоплення одного зі студентів. — Вона його робить граючись і не боїться, що дракон втратить контроль і спалить її.

— Якщо він перетвориться, то програє автоматично, — сказав Лішкорт студенту.

Хлопець втративши меч і отримавши удар у щелепу швидко зібрався, але вже оголосили його поразку.

— Сука, — вилаявся він крізь зуби. — Ти ще пошкодуєш про це.

Проігнорувала і пішла на вихід. Було неприємно таке чути. Але дар показував, що хлопець просто ображений програшем. Нас зустрів магістр Доунс і куратор хлопця, відчула його ауру влади і сили. Зрозуміла, що він теж дракон. Спокійно подивилася в очі. Те, що на мене спробували впливати ментально, було дуже неприємно. Бо щойно відчула вплив, поставила свої найсильніші щити і ледь утрималася, щоб не дати ментального ляща.

— Сильна тобі суперниця дісталася, — сказав дракон трохи хрипло, дивлячись невідривно на мене, — Від аури сили відмахнулася граючи. Сили в тобі явно більше, ніж у будь—якого першокурсника і навіть випускника.

Лішкорт як привид з'явився миттєво поруч зі мною. Поморщився від аури дракона і єхидно сказав:

— Лапочка моя, ти явно подорослішала, не даєш з ходу в око всяким зазнайкам і навіть не кусаєш всяких хамів.

— Під час нашого знайомства я вас не била, просто трохи покусала.

Дракони стояли з такими витягнутими обличчями.

— Що поробиш, кошеняті ледь третій десяток пішов, а її вирішили з лічем познайомити. Одразу потенціал побачив, правильно реагує, бий і біжи. У реалізації маленького кошеняти, виглядало донезмоги мило.

— Ти що, справді ліча покусала? — запитав мій суперник здивовано і ледь чутно.

— Ага, нічого було руки до мене тягнути. Я злякалася тоді.