Глава 26.

Перший час під час навчання доводилося докладати більше зусиль, щоб концентруватися на тому, що говорять викладачі. Або на тому, що я роблю. Голова була злегка квадратна, і я насилу думала про щось стороннє, окрім як про щити. У середині року куратор обрадував нас, що буде турнір між академіями. І від академії поїде чоловік двадцять із різних факультетів. З нашого п'ять і так виразно подивився на мене. А в мене голова вже розколюється, але після його слів вдалося щити оновити і в голові прояснилося. І я запитала:

— А чому ви на мене дивитеся? Он, Рорка посилайте!

Староста хмикнув і схрестив руки на грудях. Усі хлопці стоять, дивлячись на мене як на дуру.

— Що я вже пропустила? У мене, між іншим, останнім часом голова туго міркує з цими ментальними атаками.

— Ліє, дитино, ти на курсі заучка знатна, — сказав магістр Ялін. — Ти знаєш програму за всі десять років, не дарма тут жила, поки Януш навчався.

— І?

— Хлопчаки самі тебе запропонували.

Я подивилася на одногрупників.

— Коли ви встигли?

— На історії магії!

— Ну й добре! Хоч погуляю.

Хлопці мені посміхнулися. І коли прийшов час збиратися, я була єдиною дівчиною з нашого факультету. Благо хоч із цілительського мене не чіпали. Але там я намагалася не показувати, що знаю більше, ніж належить на першому курсі. Батьки, брати й Алекс пишалися мною і тим, що я їду на турнір. Супроводжував нас магістр Лішкорт і магістр Доунс із факультету цілителів. На мене він подивився з прищуром. Я тільки запитально підняла брову. Чоловік промовчав. А Лішкорт мені посміхнувся, як рідний.

— Тепер у нас є шанс набрати балів по максимуму!

— Що хлопців на курсі розумних не було?

— Доунсе, відколи ти недолюблюєш дівчат?

Магістра Доунса перекосило від такого зауваження.

— І вона, досить розумна.

— Про розум не сперечаюся, знає більше, ніж демонструє, я помітив на своїх заняттях. І цілительства вас, дорогенька, хтось уже навчав.

— Цілитель у фортеці, в якій я росла.

— Чому тоді на перший курс пішла, а не третій?

— А прогалини заповнити? І я нікуди не поспішаю. Усе-таки два факультети це певне навантаження.

— Так, усі зібралися?

Лішкорт перерахував студентів, які зібралися на першому поверсі академії. На вулиці вже зима, холодно. Снігу немає, але вітер пронизує до кісток. Одразу хочеться обернутися й розпушити хутро.

— Так-с колега, у нас усі зібралися. Час іти до залу порталів і висуватися.

Поки йшли, запитала у старшокурсника.

— А де змагання відбуваються?

— Повинні були в столиці, але місцеві студенти рознесли частину академії, — хлопець так задоволено посміхнувся, немов сам участь у цьому неподобстві брав. — Тож будемо на околиці Теринора, якщо я правильно запам'ятав.

— Теринор?! — не вірячи своєму щастю, перепитала я. — Здається, мені дуже пощастило!

Одразу написала коханому повідомлення, де відбувається турнір.

"Значить, побачимося" — відписався Алекс.

Після прибуття нас одразу розселили. Мені дісталася кімната з дівчинкою першокурсницею з цілителів. Пам'ятаю вона заучка—заучка і досить розумна, але ми практично не спілкувалися. Бо я буваю тільки на уроках і живу далі за неї. І частіше з хлопцями, зі свого курсу перетинаюся і шкільними друзями.

Наступного дня почалися випробування. І почалося все з письмових завдань. Судячи з кислих облич хлопців, вони знали про це і аж ніяк не раділи. А питання були аж ніяк не для першого курсу. Подумки пораділа своїй допитливості і що не лінувалася весь той час, що тут називають дитинством. Завдань було багато і з різних предметів. Після них у нас були тільки тренування і відпочинок. Академія була дуже схожа на ту, в якій я вчилася. Брати мені якось розповідали, що столична академія, це мрія і казка будь-якого мага. Але туди складно потрапити і дорого вчитися. А як на мене, і там де я вчилася було непогано. Головне мені подобалися викладачі. А знання вони скрізь однакові. Хіба що пафосу менше. На тренуваннях змогла подивитися на хлопців з інших академій. Зі столичної одразу виділялися, гонором. А ще для мене було відкриттям, що в цьому світі є дракони.

— Не дивись на них, — сказав хлопець із моєї академії зі старшого курсу, — Вони й так звикли, що дівчата за ними слину пускають.

— Я драконів раніше не бачила, — сказала йому тихо — просто здивувалася.

— Було б на що дивитися, — фиркнув мій співрозмовник — гонору повно. Так, вони, як правило, сильніші, ніж інші перевертні. Сама побачиш.

Мої роздивляння столичні сноби все ж помітили. І навіть підійшли до нас. Але поводилися так, немов вони зійшли до нас. Підійшли всією п'ятіркою.

— Ти явно тут не повинна бути, прийшла подивитися на хлопців, — сказав один зі столичних.

— Фреде, не чіпай дівчинку, мила кішечка. Можу скрасити твої ночі.

Фиркнула, на цю пропозицію. І помітила, як у наш бік іде магістр з бойової магії та фізпідготовки.

— Дивлюся, вам нудно?! П'ять кіл живо!

Одразу зірвалася на біг. За кілька секунд мене наздогнали хлопці з моєї академії, а потім зі столичної. Обігнали й побігли далі. Посміхнулася, бачачи їхнє хвастощі. Потім були спаринги. З драконами мене не ставили, переважно з кимось із моєї академії.

— Вони дуже здивуються, якщо зійдуться з тобою, — сказав старшокурсник. — Ти сильний противник Лія. Я все думав, чому тебе обрали, а ти сповнена сюрпризів.

— Хлопчаки одноголосно вирішили, — сказала, немов поскаржилася йому.

— Завтра почнуться вже серйозні випробування, — сказав старшокурсник.

— Як тебе звати? — вирішила дізнатися.

— Торін, — сказав він із задоволеною посмішкою. — Решту — Ніклас, Антон, Рон.

Не знаю, що там було в інших факультетів, а в нас зранку був забіг по пересіченій місцевості. Схожою на сільську дорогу, якою проїхав трактор під час дощу і ці вибоїни потім засохли. Не дуже зручно бігти, особливо якщо швидко. При цьому, бажано не впасти, інакше синцями можна не відбутися. Суперників було не видно і відчуття, що біжиш один. Потрібно було не просто пробігти на час, а й обійти пастки. Про них мене попереджав дар і частину я сама бачила. Через це, біг для мене був не такий уже й важкий. Швидше дивний, як і весь цей турнір.