Зачекайте х2

Коли проходила митницю, зрозуміла, що зробила дурницю вибравши найближчий рейс. Поки віддала валізу, поки проходила перевірку на митниці пройшло вже сорок хвилин. А потрібний гейт опинився на іншій стороні аеропорту.

— Zabierzcie się z drogi! — кричала я вбігаючи прямо в натовп, оминати їх часу не було, посадка на рейс закінчується вже за п'ять хвилин. Благо, що коли була школяркою полюбляла дивитися серіали на польській мові, через що змогла її легко вивчити. Навіть і не думала, що це знадобиться у орієнтуванні аеропортом.

Пробігаючи повз кав’ярню я ще раз охрестила себе дурепою, мало того, що вже давно не спала, так ще й кави випити немає часу. От халепа.

— Czekać! — заволала підбігаючи до свого гейту, де робітник вже ставив паркан, що означав завершення посадки. Завидів мене, він посміхнувся та сказав, що я на диво встигла, двері літака, ще не закрили.

— Місце С6, приємного польоту. — радісно каже він польською і краєм ока я помічаю чоловіка, що біжить з усіх ніг та махає рукою.

— Зачекайте. — кричить він англійською, та маше квитком.

— А за скільки ви кажете ми долетимо? — радісно посміхнулась я повертаючи погляд на робітника, а сама показуючи чоловікові бігти швидше, зазиваючи рукою.

— Шістнадцять з половиною годин. — з натягнутою ввічливістю відповіли мені, та попросили. — Будь ласка, проходьте та не затримуйте літак.

Я вже бачачи, що чоловікові залишилось кілька метрів радісно посміхнулася, та кивнула.

— Авжеж. — пройшовши трохи спеціально стала, так ніби завязую шнурки. Робітника це видно трохи підбісило, але почулося голосне англійською.

— Зачекайте. — посміхнувшись я встала та пішла в літак.

— Гейт 4. Закриваєм? — почулося польською з рації робітника.

— Чекайте, ще двоє. — відповів він, а я посміхнувшись, встала та пішла в літак.

Натовпу в проході вже не дуло, а тому я просто пораділа, що змогла швидко дістатися потрібного ряду. Але моє місце вже було зайнято.

— Вибачте, це моє місце. — показала я квиток сидячій на моєму місці жінці.