2. Йога на заході сонця.

По дорозі від аеропорта до готелю наша героїня роздивлялася вулиці насичені індусами на мопедах і невеличкими кіосками з їжею та різним барахлом. Погода на вулиці була пречудова, відчувалося літо, але здавалося що щось не так. Мабуть тому що в Києві вже був різдвяний настрій, та що там казати, за два дні буде Різдво, і слідом Новий рік. Лія не очікувала цього, але відчувала сум за новорічними святами, як їх святкували вдома. 

Коли вони під'їхали до готелю, вона зрозуміла що все не так погано, бо як і очікувалось він був поруч з пляжем. Сонливість і роздуми миттю відступили, їй дуже кортіло вже перевдягнутись і піти до пісочка. 

* її підготовка до пляжу зайняла не більше півгодини. І ось вона вже йшла по піщаному берегу Гоа. Тепло-гарячий пісок дарував насолоду її ногам. Дмухав легенький теплий вітерець. Ось вона пройшла двох великих собак які спали на піску, а потім її обігнав худий чоловік у стрінгах. Людей було не дуже багато, і не можна сказати що це були найгарніші пейзажі які вона бачила. 

Декілька хвилин прогулявшись, знайшлося місце для комфортного лежання-читання. Дивно що ніхто з роботи ще не писав. Це точно заслуга Наташі, котра взяла керівництво в свої руки. 

Як тільки Лія вмостилася на своєму яскраво-рожевому простирадлі котрий поклала на пісок, підійшов кремезний чоловік з сяючою біло-вінірною усмішкою. 

- Плануєте читати? - він подивився на Ліїну книгу, потім на її груди. 

"Тільки не треба до мене приставати, Господи поможи" подумала Лія, не приховуючи свого невдоволення на обличчі. Взагалі-то це майже завжди працювало, але здається це був не той випадок...

- Можу присісти? - після цієї фрази її обличчя, здається, скривилося ще більше, а на нього це аж ніяк не вплинуло і не дочекавшись відповіді він усівся майже впритул. Добре хоч не на її маленьке простирадло.

- Ви сама приїхали? - він знову скривився в усмішці. Здається задавати нетактовні питання було його хоббі. Неприродно білі зуби на фоні його засмаги виглядали чудернацько. Розмовляв українською, та і риси обличчя схожі на наші, а колір шкіри як у місцевих.

- я з Дніпра, а ви? 

- я з Києва - вона зрозуміла що далі мовчати безглуздо. Треба сказати щоб він пішов, чи терпіти і продовжувати розмову, але вдавати глухо-німу не варіант.

- ви вмієте говорити! як чудово, я був впевнений що ви з наших - його усмішка ставала ще менш природньою.

- в мене книга на українській...ви ж це побачили…

- так це тільки підтвердило мої здогадки, хоча насправді ще коли я вас тільки побачив здалеку зрозумів що ви наша

"яка така наша?" Лія не хотіла бути нечемною, їй це давалось важко, але щось хотілось зробити щоб він пішов.

Він продовжив - За декілька років життя тут, я непогано навчився розрізняти національності. - незваний гість трохи нахилився до Лії, і підняв брови.

- вибачте, але я хотіла почитати, я приїхала відпочити від галасу та побуту, хочу почитати, мені дуже шкода що я не можу з вами зараз спілкуватись 

- я саме це і відчув, тому і підійшов, хочу запропонувати вам справжній відпочинок для душі, але може більш екзотичний ніж ви планували.

- що ви маєте на увазі? - вона відчула легеньку тінь цікавості.

- я тренер з йоги, справжньої індійської йоги, я навчався саме тут на Гоа. - було видно що він цим пишається - насправді я не так шукаю собі клієнтів, тому вам пропоную безкоштовно прийти на тренування, мені здалося що вам це допоможе.

- о котрій тренування?

- сьогодні о 18.00, в мене відкрита зала саме біля води, отам - він показав направо від Ліїного готелю - спортивні речі не обов'язкові - він дивно підняв брову і почав вставати.

- я скоріше за все прийду, бо мені було цікаво тут позайматися йогою

- до речі мене зовуть Толік, але тут мене називають Тітікша муні, муні по-їхньому мудрець - пиха так і лилася з його очей.

Він пішов. Лія була з одного боку задоволена що не треба шукати школу йоги, але з іншого тренер їй не дуже сподобався. Авжеж, вона сподівалась що на тренуванні він буде не такий надоїдливий.

* Після валянь на пляжі з книжкою, вона пішла у номер пошукати щось одягти на йогу. Хоча він сказав що можна не одягатись, вона не уявляла як вона буде займатись йогою в купальнику. На щастя, вона згадала що планувала щось таке, і поклала легенький спортивний костюм у валізу.

Насправді, як тренер Толік виявився непоганим, після йоги вона відчувала себе краще фізично. Начебто минулися усі наслідки довгого і не комфортного перельоту. А ще, неочікувано вона побачила прекрасний захід сонця, бо він був саме у той час коли вони займалися. Вона не знала що захід буде так рано, бо погода ж була як влітку в Києві.

- як тобі тренування? 

- мені сподобалось, здається ти справді гарний тренер, але наступного разу хочу подивитись захід не під час тренувань

- я зовсім забув що ти тільки приїхала, ще не надивилась на заходи сонця. А ти знаєш що в твоєму готелі є гарний бар? Може через годинку зустрінемось там, поспілкуємось?

- якби ти запропонував деінде я б точно не погодилась, але якщо у моєму готелі то чому б і ні

- я ж тут вже декілька років живу, дівчата які приїжджають самі часто відчувають від мене небезпеку - він засміявся начебто дуже щиро, але ці біло- голубі зуби... Щось у ньому було не так. - тоді зустрінемось за годину. А як тебе звати?

- Лія...

*

- я вже кілька років вивчаю ведичні знання, і зрозумів що ми зовсім неправильно живемо, мені дали посвячення і я можу бути духовним вчителем, але люди не хочуть змінюватись, не хочуть знати таємниці буття - видно було що від кількох коктейлів Толіка почало розвозити - ось наприклад зараз в Україні різдво всі відмічають, а згодом  Новий рік, хочуть начати рік спочатку, хочуть щоб все було краще, але ніхто нічого не хоче міняти...

- а що треба міняти?

- бач яка ти розумна, гарне запитання - збадьорився він - зараз розкажу. Давні йоги не пили алкоголь, наприклад. Бо він затьмарює розум..а на новий рік всі як свині напиваються!