Новенька для мажора

Глава 57. Та сама дівчина

Після нашої розмови з Максимом я ще довго не могла заснути.

Здавалося б, ми вже не перший тиждень проводимо разом час, ходимо на побачення, тримаємося за руки й навіть цілувалися. Але думка про те, що тепер я офіційно його дівчина, щоразу викликала в мене усмішку.

Особливо коли я згадувала його обличчя після мого «так».

Він виглядав так, ніби щойно виграв щось надзвичайно важливе.

Я перевернулася на бік, узяла телефон і відкрила наше листування.

Останнє повідомлення було від нього:

«На добраніч, моя дівчино. І не забувай, що завтра я маю право на ранкове повідомлення».

Я усміхнулася й набрала відповідь.

Я: «А якщо я забуду?»

Відповідь прийшла майже миттєво.

Максим: «Тоді доведеться нагадати тобі особисто».

Я: «Це погроза?»

Максим: «Романтична пропозиція».

Я тихо засміялася, і відклала телефон.

Але заснути все одно не виходило.

Бо тепер у мене була ще одна причина хвилюватися.

Знайомство з його мамою.

Максим розповів про неї небагато. Що вона добра, уважна, любить готувати й постійно цікавиться, чи він нормально харчується. І що останнім часом вона часто запитує про мене.

Саме останнє мене й лякало.

Що вона знає? Що Максим їй розповідав? Чи не показував випадково наші фотографії? А раптом вона вже уявила собі майбутню невістку, а я навіть не знаю, як правильно тримати виделку під час сімейної вечері?

Я заплющила очі.

— Марто, припини, — прошепотіла сама собі. — Ти просто йдеш знайомитися з мамою свого хлопця. Не на співбесіду до президента.

Телефон знову завібрував.

Максим: «Ти ще не спиш?»

Я подивилася на годинник.

— Ну звісно, — пробурмотіла я.

Я: «Ні. Думаю».

Максим: «Про мене?»

Я: «Не перебільшуй свою важливість».

Максим: «Тоді про що?»

Я трохи помовчала, а потім написала чесно:

Я: «Про знайомство з твоєю мамою. Трохи хвилююся».

Цього разу він зателефонував.

— Привіт, — відповіла я, влаштовуючись зручніше.

— Привіт, красуне. Я щось не так зробив?

— Ні. Чому ти питаєш?

— Бо ти раптом почала хвилюватися. Я думав, ми вже домовилися, що ти просто познайомишся з мамою, а не складатимеш іспит на звання ідеальної дівчини.

— Легко тобі говорити.

— Мені теж трохи хвилююче.

Я здивовано підвела брови.

— Тобі?

— Так. Уявляєш, я хочу, щоб дві найважливіші жінки в моєму житті сподобалися одна одній.

На мить я замовкла.

— Максиме…

— Що?

— Ти зараз сказав дуже гарну річ.

— Я іноді вмію.

— Іноді?

— Не хочу псувати репутацію.

Я засміялася.

— А якщо я їй не сподобаюся?

— Тоді я все одно буду на твоєму боці.

— Ти навіть не знаєш, що я можу сказати чи зробити.

— Марто, я знаю тебе. І мені подобається саме та людина, якою ти є. Мама теж це побачить.

Його голос був спокійним, і від цього мені справді стало легше.

— Добре, — видихнула я. — Постараюся не хвилюватися.

— А я постараюся не розповідати мамі всі твої секрети.

— Які ще секрети?

— Наприклад, що ти крадеш мою каву.

— Я її не краду!

— Добре. Конфіскуєш.

— Максиме!

Він засміявся.

— Усе, спи. Завтра побачимося.

— На добраніч.

— На добраніч, моя дівчино.

Я поклала телефон на тумбочку й нарешті усміхнулася спокійніше.

Здається, він умів заспокоювати мене навіть тоді, коли сам жартував.

І це мені подобалося.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше