Розділ 1

Якось в дитинстві світ дійсно здавався кольоровим, але натомість барви чорного й сірого заполонили весь  Київ.  Якось несподівано  столицю України знову накрили рясні дощі з грозами. В ніч з 31 серпня на перше вересня мала відбутися грандіозна вечірка в стінах елітної школи Віват. 

Туди були запрошені лише дітки багатих батьків, які звикли досягати бажаного не розумом, а грошима. 
Сестри Ярчук не бажали там бути присутніми, однак донька міського голови наполягала на тому, що буде весело. Довелося швидко зібратися та непомітно вийти з дому. 

За кермо сіла Яніна, бо Альбіна боялася водити авто. Два роки тому в автокатастрофі загинула їхня мати. Лілія не впоралася з керуванням та вилетіла на зустрічну смугу. На жаль її не вдалося врятувати. З того часу чорнява не може спокійно пересуватися містом, бо відчуває страх за власне життя. 

Батько дівчат допізна сидів в філіалі величезного холдингу, аби забезпечити гідне майбутнє своїм донькам. Олександр пообіцяв власній дружині, що не продасть свій бізнес. Лише інвестує частину грошей в прибуткову нерухомість. Побудує не одну школу для обдарованих дітей, які не мають таких статків, як ці довбані мажори.

Звичайні діти також можуть отримати право на  гідну освіту. Ось тільки найкраще все одно дістається обраним. 
Це реалії сьогодення. Або ти на вершині, або хтось інший. Колись давно Лілія відкрила два благодійних фонди. З того часу її чоловік допомагає тим, хто опинився в складній життєвій ситуації. 

Олександр після смерті своєї другої половинки планував переїхати до США. Хотів бути ближче до своїх рідних. Особливо молодшої сестри Аріни, яка втратила свого коханого під час землетрусу в Турції. 
Йому важко далося це рішення. Чоловік розумів, що Аля та Яна в небезпеці, поки той ненормальний, який вбив їхню матір ще й досі розгулює на свободі.

Чомусь поліція не поспішала шукати винних в тій аварії. Справу навмисно передали до архіву, аби більше до неї не повертатися. Навіть суддю підкупили, щоб покінчити з родиною Ярчуків назавжди. 
Олександр вирішив повернутися додому раніше. Він навіть не помітив, що темно - синій спорткар  зник з гаража. 

Чоловік одразу взявся до роботи. Переглянув достатньою документів для того, аби зробити деякі висновки. Створивши новий бізнес - план та фінансовий звіт він швидко прийняв душ та ліг спати. 
Скориставшись такою  чудовою  нагодою дівчата лише на декілька годин заїхали до тієї крутої школи про, яку гуділа вся столиця. 

Яніна поставила авто на сигналізацію, щоб ніяка шпана не змогла залізти всередину.  Таке траплялося часто. Київ – місто грандіозних  можливостей, але водночас повний небезпеки та спокус. Дівчина вирішила не відключати свій телефон, бо хтось з рідних міг зателефонувати, або надіслати смс. 

Вона помітила неподалік брата Маргарити. Колись Яна зустрічалася з Максом. Навіть хотіла вийти за нього заміж, але не склалося, бо на горизонті з'явилася Софія. Довелося розійтися, аби нова пасія хлопця так сильно не ревнувала його до колишньої.

Чорнява поставила ключі до своєї сумочки. Аля прекрасно розуміла, що відчуває її сестра. Вона вже півроку не спілкується з Владом. Відколи побачила його з Ритою, то забула, що кохання взагалі існує. 

— Зрадник. Ненавиджу. — Яна була не в захваті від цієї тусовки. 

Дівчина відчувала, що ця четвірка щось задумала. Вона не довіряла нікому з близького оточення родини Розінських. Повірте, що в учениці Лондонської  школи мистецтв були на це підстави. 
Альбіну  довелося  не довго вмовляти, аби вони змогли відвідати бал - маскарад. Чорнява одразу прийняла правильне рішення. Дівчина потягнула свою близнючку до головного входу Вівату. 

— Тримай себе в руках. — Аля мріяла лише опустити друзів Маргарити на саме дно. 

Нарешті довести цим принцам та принцесам, що гроші та статус не все вирішують. Літні  канікули  – прекрасна пора для того, аби поставити деяких вискочок на місце. В спортзалі ще й досі горіло світло. За підлітками пильно стежила Ілона Андріївна Підгаєвська. Жінка вже багато років працювала замісником директора.

Вона погодилася сьогодні замінити класного керівника одинадцятого класу тому що, Богдан Вікторович Соколенко зателефонував їй, аби повідомити дещо важливе.

— Ілоно, мені треба зникнути з країни. —  в чоловіка був схвильований голос. 

В нього не залишилося вибору. Або полетіти за кордон, або опинитися в могилі. Богдан Вікторович випадково дізнався, що в цій школі торгують забороненими речовинами. Лілію Ярчук вже відправили на той світ. Тепер черга всіх інших розплачуватися за свої гріхи.,

 — Що сталося? — жінка усвідомила, що вірні пси родини Островських вже й до її коханого добралися. 

Ілона ніколи не перечила директору навчального закладу. Завжди виконувала всі її прохання. Навіть погодилася взяти на роботу молодшого брата Ірини Максимівни. Лише згодом жінка дізналася, що Орест  Огнієвський з'явився в навчальному закладі не просто так. 

— Ліка, мені погрожувала. — Богдан намагався говорити пошепки. 

Ще не вистачало опинитися в якійсь канаві з простреленою головою. Той Віават справжнє пекло. Якщо потрапиш туди, то приготуйся до нестерпного життя. Слабкі опиняються за бортом, а сильні продовжують боротьбу, щоб домогтися  хоч якоїсь справедливості. 

— Тікай. Не приїзди сюди. — завуч  згадала, що бачила цю кремезну леді два роки тому, коли педагогічному колективу повідомили про смерть Лілі. 

Жінка порадила Богдану сховатися. Не розповідати нічого поліції. Останнім часом її коханий дивно себе поводив. Майже не розмовляв з нею. Нікуди не виходив з дому.  В той серпневий вечір заступник з виховної роботи не прийшов. Навіть директор поїхала з роботи трохи раніше. 

Тепер білявка могла видихнути з полегшенням. За нею ніхто не стежить. Це лише плід хворої уяви. 
Жінка  була  одягнена в вечірню сукню кольору марсалу  та яскраво - червону маску. Такий захід проводили  неодноразово перед святом першого дзвоника.