Розділ 23

РОЗДІЛ 23: Крамниця вночі

У Крамниці дивин панувала важка, майже мертва тиша, яку лише зрідка порушувало ритмічне, невблаганне цокання старого механічного годинника, привезеного колись із засніжених піків Сніжних Альп. Світло магічних ламп було максимально приглушене, відкидаючи довгі, химерні та рухливі тіні на нескінченні полиці, заставлені рідкісними артефактами з десятків світів. Повітря пахло пилом віків, сушеними травами та ледь відчутним металевим присмаком недавньої магічної битви.

Бріджит сиділа в глибокому оксамитовому кріслі на другому поверсі, у своїй приватній вітальні. Вона повільно, з якоюсь механічною зосередженістю розминала тонкими пальцями зап’ястя. Шкіра там усе ще зберігала болючі червонуваті сліди від залізної хватки гобліна під час сьогоднішнього інциденту. Біл стояв біля високого вузького вікна, нерухомо, наче кам’яна горгулья, пильно вдивляючись у порожню, вологу від нічного туману бруківку Завулку.

— Дах і вітрину залатали дивовижно швидко, — нарешті порушила тишу Бріджит. Її голос був позбавлений будь-яких емоцій — холодний, рівний і гострий, як лезо скальпеля. — Старі майстри з «Золотого ковадла» чудово знають свою справу і вміють тримати язик за зубами, коли їм платять втричі більше за ринкову ціну.

Біл навіть не поворухнувся, продовжуючи сканувати вулицю. Внутрішня напруга в кімнаті була такою густою, що, здавалося, її можна було торкнутися рукою або відчути на язик, наче наближення грози.

— Коли я вперше знайомилася з цими так званими «героями», — продовжувала вона, прискіпливо розглядаючи свої ідеальні нігті, — я, звісно, очікувала на певний рівень цікавості, але не на таку нестерпну, зухвалу поведінку. Їхні постійні візити без попередження, ці принизливі обшуки під виглядом турботи, ці відкриті, неприязні підозри від дівчинки з Хаосом... вони планомірно підривають мій ретельно вибудуваний статус. Статус найбезпечнішої крамниці в Королівстві. Мої реальні продажі починають падати, Біле. Колекціонери не люблять, коли навколо їхніх покупок крутяться стихійники в плащах.

Вона різко підвела очі на гобліна, і в напівтемряві кімнати вони блиснули небезпечним вогнем. У них не залишилося й натяку на ту лагідність чи вразливість, яку звикли бачити Стівен, Зейн чи Беатрис.

— Я купувала це стратегічне місце за десятки тисяч ерлінгів не для того, щоб щовечора вислуховувати безглузді звинувачення від дітей, які уявили себе вершителями доль. Це один із найпрестижніших районів усього Мультивсесвіту. Тут купують можливості, купують владу і тишу, а не проблеми з законом. Треба негайно щось із цим робити, поки вони не розворушили те, що має лежати на дні.

Біл нарешті повільно повернув голову. Його вузькі очі-щілини блиснули в сутінках жовтуватим світлом.

— Ти прекрасно знаєш, що буде, якщо ситуація вийде з-під контролю, — прохрипів він, і в його голосі вперше почулася справжня тривога. — Господар буде лютувати, якщо дізнається про весь цей медійний шум навколо Крамниці. Він терпіти не може, коли його стратегічні вкладення привертають зайву увагу королівської гвардії. Ти пам'ятаєш, що сталося з попереднім «управителем» у Люстерії?

Бріджит на мить міцно зціпила зуби, і на її обличчі на долю секунди проступила маска щирого, глибинного страху, який вона, втім, миттєво приховала за звичною холодною байдужістю.

— Знаю, — коротко і різко кинула вона, підводячись із крісла. — Тому ми зробимо так, щоб кожен наступний крок цих героїв став для них останнім у нашому Завулку. Вони хочуть розслідування? Вони його отримають. Але фінал їм не сподобається.

Тим часом нічний спокій масивного банку «Ґолдстек» було безповоротно порушено. Важкі сталеві двері зі скрипом відчинилися перед Беатрис та Стівеном, які прибули під покровом темряви. Усередині пахло сургучем, старою шкірою та специфічним, солодкуватим ароматом паперу, запечатаного стародавньою магією.

— Нам негайно потрібні всі без винятку документи, пов’язані з Лорентом Крейвом та поточною власницею Крамниці дивин, — твердо і владно промовила Беатрис, звертаючись до головного нічного клерка. — Нас цікавить повна історія транзакцій, оригінали права власності, договори тривалої оренди секретних сховищ. Усе, що проходило через ваші руки за останні п'ять років.

Клерк, літній чоловік у бездоганно накрахмаленому комірці, збентежено поправив окуляри на переніссі, нервово перебираючи пальцями край конторки.

— Ваша Величносте, пане Стівене... ви ж як ніхто інший маєте розуміти, що це абсолютно конфіденційна інформація вищого рівня. Банк «Ґолдстек» століттями гарантує повну анонімність своїм найдорожчим клієнтам. Навіть для еліти Завулку існують непорушні правила, які ми не маємо права порушувати без офіційного ордера Гільдії...

— Правила миттєво змінюються і втрачають силу, коли під реальною загрозою опиняється безпека і саме існування всього Об’єднаного Королівства, — різко перебила його Беатрис, рішуче крокнувши вперед. Її потужна королівська аура, підсилена внутрішнім гнівом, заповнила залу, змушуючи тіні в кутках відступати і здригатися. — Я не просто клієнт, я — законна правителька цих земель і гарант стабільності банку. Для мене в цій установі більше немає зачинених дверей. Відкривайте архіви. Зараз.

Клерк помітно зблід, його дихання стало уривчастим. Він мовчки вказав тремтячою рукою на величезні, заґратовані магічним залізом двері архівів за своєю спиною.

— Як забажаєте, Ваша Величносте. Але майте на увазі одну вкрай важливу деталь — деякі папери в цій папці запечатані прямою кров’ю Люмінарів. Їх фізично неможливо прочитати чи навіть розгорнути без спеціального родового дозволу або втручання вищої стихії. Ви ризикуєте отримати магічний опік, намагаючись дізнатися правду.

Стівен поглянув на Беатрис, і в його погляді вона прочитала ту саму думку, що виникла і в неї. Якщо Бріджит справді купила це надзвичайно дороге місце за десятки тисяч ерлінгів, то в цих древніх архівах обов'язково має бути чіткий слід: звідки у «простої торговки антикваріатом» взялися такі астрономічні кошти і хто насправді поставив свій кривавий підпис під її документами.