Розділ 22 Хвилювання Арії

Аріелла Віндор

Вже пройшло майже три тижні з того моменту як зникли Афіна з Ріеро. І весь цей час я просто місця собі не знаходжу, адже розумію, що трапилося це з моєї вини. Але змінити я нічого не можу. Домовитися з Афелією теж не виходить. Ба більше, тепер вона закрила всі переходи і відгородила мене від магії. І тепер я сама не маю змоги відкрити перехід в інший світ.

Здавалося б радіти треба, адже магія не вирує в будинку і тепер можна без опаски заходити в будь-які двері. Але я так не можу. Занадто сильно я переймаюся за Афіну, щоб залишити все як є. Рятує мене тільки те, що моя люба сестричка там не одна і Ріеро зможе її захистити у разі потреби.

Ріеро! Добре хоч Рагнар з розумінням віднісся до цієї ситуації. Він мабуть виявився самим холоднокровним серед нас. Він просто заявив, що це буде гарний досвід для його сина. Жодних обвинувачень, претензій чи ще чогось. Справжній король!

За ці тижні я вже чого тільки не надумала. І маю декілька здогадок, серед яких одна все більше не дає мені спокою.

Афелія навмисне відправила Афіну з Ріеро у той світ, в якому вони опинилися. І тепер вона не дає мені змоги їх визволити. Це саме підтверджують і хлопчаки. Та і Урос з Ріхтером останнім часом погоджуються з такою версією. Але тоді лишаються питання: у який світ вони потрапили і що там такого особливого? Те, що цей світ чимось важливий для Афіни, я теж вже зрозуміла. А от щодо Ріеро, ще є запитання. Він потрапив туди випадково? Чи це також було сплановано моєю підступною, ще ненародженою донькою?

Можливо їх відносини там наладяться. Адже останнім часом я бачила, як Афіна все більше віддалялася від Ріеро. Та й він багато помилок наробив. Адже міг не втрачати стільки часу, а завойовувати її! Якщо вони зараз не помиряться, то будуть нещасні все життя. Адже вони істинна пара і не найдуть щастя з іншими. Сподіваюся ця подорож піде їм обом на користь.

– Мамо, ти знову за своє! – обурився Ромен, знайшовши мене в альтанці.

– Ти про що, синку?

– Ти переймаєшся за тітку Афіну. Гадаєш я цього не бачу?

– Ромен…

– Мамо, невже ти не довіряєш Афелії? Чи гадаєш, що вона може нашкодити своїм рідним?

– Але ж вона ще не народилася, а ти говориш про неї як про дорослу дівчину.

– Не сприймай її як малу дитину. Довірся і заспокойся.

– Якби ж все було так просто, – зітхнула я.

– Все буде добре, немає чого хвилюватися. До того ж твої хвилювання передаються Афелії. А їй це не подобається, – впевнено заявив Ромен.

– Синку, коли ти встиг так подорослішати? – подивилася на свого одинадцятирічного сина так, ніби побачила його вперше.

– Більше довіряй нам, – заявив хлопчак.

Він миттю підірвався з місця, схопив у руку дерев’яний меч і з бойовим кличем майнув на галявину, де на нього вже чекав Ремес.

– Схоже бесіда пішла тобі на користь, – запитав Ріхтер несподівано з’явившись біля альтанки.

– Так, Ромен всіляко намагається розвіяти мої сумніви. Нам треба більше довіряти своїм дітям.

– Я тобі про це вже давно казав, – Ріхтер сів поруч зі мною і ніжно обійняв.

– Ну не можу я просто взяти і перестати хвилюватися. От якби я на власні очі впевнилася в тому що з ними все гаразд. От тоді б...

– Навіть не думай без мого відома йти в інший світ! – застережливо прогарчав чоловік.

– Навіть аби я схотіла, то не змогла б. Афелія перекрила мені доступ до магії.

– І тебе це турбує? – помітив він.

– Так. Афелія. Вона буде сильною відьмою. Вона вже керує моєю магією і виявляє таку розсудливість у діях, що аж моторошно стає, – я прихилилася до чоловіка і поклала голову йому на плече.

– Ти все ще хочеш зв’язати її магію?

– Ні. Я гадаю, що у неї не буде проблем з магією, якщо навіть в утробі вона користується нею бездоганно.

– Ми впораємося. Разом, – чоловік залишив ледь відчутний поцілунок на скроні.

– Ріхтер! Ми ж так і не обновили твій гардероб! – згадала я. – Потрібно негайно цим зайнятися!

– Такою ти подобаєшся мені набагато більше, – задоволено промовив дракон. – А одяг і справді потрібно поновити. Не впевнений, що він побував в зубах трипатонів, але його явно хтось носив, – усміхнувся Ріхтер.