45

 Джаспер сидів навпроти чоловіка, який жадібно їв картоплю фрі з бургером, і весь час збирався піти. Він сам не розумів, навіщо взагалі прийшов сюди й чому так безглуздо повівся на слова цієї людини.

Справді безглуздо й ніяк не схоже на Джаспера Томсона.

Може, тому, що він відчував провину перед Крістін? На мить він заплющив очі, відчайдушно бажаючи, щоб хтось забрав усі його спогади. Тоді, можливо, це огидне відчуття перестало б роздирати йому груди.

Але повернути все назад, щоб виправити помилки? Таке не під силу нікому. Людям залишається тільки продовжувати жити, зберігаючи спогади в серці, й не повторювати колишніх помилок.

Відкривши очі, він втомлено кинув зім’яту серветку на стіл. Залишатися тут більше не було сенсу.

– Йдеш? – недбало спитав чоловік, коли Джас уже підводився. – А як же твоє бажання? Що, вже не прагнеш виправити минуле?

Дивлячись на цю відверту провокацію й насмішкувато підняту брову, Джаспер по-справжньому захотів провчити цього чоловіка. Але сьогоднішні похорони, здавалось, забрали у нього всю енергію. Тож навіть сварку влаштовувати він не став.

Натомість вирішив пожаліти цього дивного типа. Його одяг був дешевим і зношеним, а те, з якою швидкістю він ковтав їжу, казало про те, що він давно не їв.

Мабуть, йому просто хотілося поїсти. Для цього й була вигадана вся ця брехня про бажання.

Джас дістав із гаманця гроші.

– Я дам вам сто баксів, – сказав він, кидаючи купюру на стіл і підводячись. – Купіть собі їжі. Вважайте, вам пощастило, що я сьогодні добрий.

– Ммм, – протягнув чоловік задумливо, підтягуючи до себе стодоларову купюру й уважно її розглядаючи. Швидко сховавши її, він плеснув у долоні. – Гаразд! Я й не збирався робити тобі такий незвичайний подарунок, але… чи повинен Невіс відплачувати за добро?

Джас не відповів. Він взагалі не хотів тут бути, однак ноги відмовилися слухатися, і він стояв, мов укопаний.

Чоловік підняв руку, змахнув нею — і раптом їхній столик оточив щось схоже на голографічний екран, на якому миготіли чужі образи, картинки, сцени з життя. Джаспер розгублено озирнувся. Їх наче в одну мить відрізали від кафе… чи йому це лише здалося? Що відбувалося? Він навіть не міг спитати когось, чи не галюцинує.

– Ось ця симпатична. А в цієї — нав’язлива ідея стати головною героїнею. І ще одна, вічна мрійниця,  що читає цей безглуздий роман.

Перед його очима вирівнялись у ряд три невеликі екрани, показуючи зовсім різних дівчат, але їх об’єднувало одне — усі вони читали книгу під назвою «Поцілунок під Місяцем».

– Що… навіщо ви це мені показуєте?

– Ах, ні, зачекай! Ось ще одна загубилася! – Після його слів додався ще один екран із двома дівчатами, але за секунду вся увага зосередилась на темноволосій.

– Раз ми вже заговорили, – пролунав її м’який голос, – ким би ви хотіли бути з книги? А я б хотіла зовнішність Кріс і таких же класних батьків. Але нізащо не вела б себе, як вона.

– Хех, – у голосі Невіса було чутно глузливі інтонації, – десять балів із десяти! Вона — моя фаворитка! Що скажеш?

Джаспер навіть не встиг усвідомити, що відбувається, як у нього вже щось питають. Він бездумно кліпнув кілька разів.

– Що?

– А! У тебе шок! – клацнув пальцями Невіс і кинув йому коротке пояснення: – Якщо коротко, ти живеш у книжковому світі. І ні, – він похитав пальцем перед його обличчям, – ти навіть не другорядний герой! Усього лише сходинка для головної героїні, щоб позбутися лиходійки. Але я вирішив дати тобі шанс усе змінити… тільки от справжня Кріс Картер запрограмована бути злодійкою. Я заміню її душу і ти навіть не здогадаєшся потім про це.

Джаспер серйозно замислився: чи не варто викликати психіатрів? Перед ним сидить потенційний пацієнт, який несе повну нісенітницю!

Чорт забирай! Хто при здоровому глузді в таке повірить?

– Божевільний!

– Як скажеш, – знизав плечима Невіс. – Істерики й прийняття фактів залишимо на потім. Вважай це приємним сном! Або вже не хочеш урятувати Кріс? Урешті-решт, її душа опиниться в тілі невинної дівчини й вона зможе розпочати життя заново.

Джас утомлено потер перенісся. Це сон? Нове життя для Кріс? Може, хоча б на хвилину дозволити собі повірити?

– Визначайся! Яка з них? – з лукавою усмішкою Невіс обвів рукою зображення дівчат.

«Будь що буде!» – подумав Джаспер і вказав на темноволосу.

– Вона.

– Чудовий вибір! – Невіс раптово кинув йому книгу, і лише завдяки блискавичній реакції Джас устиг її впіймати. – Знайди момент, де Картер падає зі сходів.

Джаспер не поспішав виконувати наказ. Деякий час він просто дивився на обкладинку — там були намальовані підлітки, віддалено схожі на Менді та Еша. Художник, без сумніву, прикрасив зовнішність хлопця й додав йому м’язів.

Джас пролистав кілька глав і пробігся очима по рядках, у ту ж мить відчуваючи, як його пробирає холодний піт. Він навіть заглянув у самий кінець книги й одразу її закрив — настільки огидною здалася йому вся ця солодка романтика між головними героями.

– Гей! – роздратовано постукав ручкою по столу Невіс, привертаючи його увагу. – Рухайся швидше! Час не гумовий! Треба закінчити до початку затемнення Червоного Місяця! Відкривай і пиши!

Після цих слів він кинув йому ручку.
У блондина не залишалось вибору — довелося підкоритися. Будь-які спроби зрозуміти, що відбувається, лише посилювали головний біль.

– Що писати?

– Для початку викресли цей абзац. Так. Тепер замість нього напиши: «Крістін не усвідомлювала, що падає. Усе сталося занадто швидко, і вона не встигла ні за що вхопитися. Зате болісне знайомство з бетонними сходами відчула повністю. Їй здалося, що навіть її душа покинула тіло».

Виконавши ще кілька правок у книзі, Джаспер зупинив погляд на одній сцені. А потім без вагань закреслив її повністю й дочекався, поки вона зникне.

– Ей-ей-ей! – занепокоєно вигукнув Невіс, але було вже пізно. Довелося лише дивитись, як рядки зникають, і розлючено зиркнути у сторону блондина. – Хлопче, ти що робиш?!