44

Липень потішив сонячною погодою. Ми нарешті могли здійснити нещодавній задум і вирушити на пляж. Я була страшенно задоволена можливістю вибратися кудись, не дивлячись на дощ за вікном. Від нудьги скоро на стіну полізла б!

До того ж, наступного місяця всі роз’їдуться по своїх коледжах і університетах. І якщо ми не побачимося до зимових канікул, то потрібно використати час, що залишився, на повну. Було шкода, що кожен із нас тепер піде своєю дорогою, але я все ж сподівалася зберегти наше спілкування.

І була одна річ, яка мене турбувала. Я досі не знала, в який університет вступив Джаспер, хоча питала його незліченну кількість разів. Невже він міг вирушити на інший край країни? Або взагалі не вступив?

«З іншого боку, він міг вступити до того ж університету, що й я, і хотів зробити сюрприз», — припустила я найбільш імовірний варіант, як для підліткового роману.

Сьогодні в наші плани входило весело провести час на пляжі з усіма. Джас пообіцяв навчити мене кататися на серфі, а після — покататися на яхті Томсонів, де нас чекатиме обід.

Мені подобалося таке спільне дозвілля, і, більше того, я перебувала в передчутті. Тому була готова раніше призначеного часу.

На першому поверсі я зіткнулася з Мариною та Б’янкою. Судячи з рюкзака останньої — вона збиралася на вихідні до Еда.

Після короткого привітання ми перекинулися кількома словами, і я, взявши яблуко, збиралася провести решту п’ятнадцяти хвилин у телефоні. Але мене зупинило щире здивування в словах Б’янки:

— Кріссі, а чому ти ніколи не їздиш зі мною до тата? Ти сердишся на нього?

Я присіла, щоб наші обличчя були на одному рівні. З усмішкою погладила її по волоссю.

— Ні, люба. Просто у дорослих багато справ, і не завжди є час.

У мене з Едом були майже нейтральні стосунки. Він мене недолюблював, тоді як я ставилася до нього байдуже. Але під час зустрічей ми фальшиво усміхалися, вітаючись одне з одним і створюючи видимість гарних відносин.

Втягувати Б’янку в суперечки дорослих було неправильно. Дівчинка й так досить надивилася й наслухалася сварок у цьому домі.

— Але навіть дорослі хочуть проводити час із батьками і щоб ті їх любили.

Моя рука завмерла. Її слова поставили мене в глухий кут. На мить я опустила погляд, розмірковуючи над відповіддю.

— Є багато речей, які складно пояснити, — зітхнувши, поглянула на неї. — Але тобі не варто перейматися. Я не серджуся на тата. Мені просто нема на що сердитися. Можеш передати йому привіт від мене.

Вона кивнула у відповідь. Було видно, що дівчинка хотіла запитати ще щось, але Марина сказала їй зачекати в машині. Дочекавшись, поки Б’янка вийде на вулицю, жінка повернулася до мене й несподівано запитала:

— Ти знаєш?

— М? Про що?

— Про Еда.

Дивлячись на неоднозначний вираз обличчя Марини, я здогадалася, до чого вона веде. Перш ніж рушити у вітальню, з моїх уст зірвалося зітхання.

— Знаю. Достатньо було згадати його ставлення й ті слова, що він кинув під час вашої сварки. Вони чітко натякали — я не його донька.

— Я сподівалася, що амнезія допоможе стерти цю рану. Здається, ти б у будь-якому випадку здогадалася.

Тож Кріс давно знала цей факт? І якщо Марина назвала це раною, значить, їй було важко прийняти таку новину.

Але я ніколи не була нею. І на Еда мені байдуже.

— У мене є ви з Б’янкою. Не хвилюйся за мене, я доросла, і невеликі потрясіння мені не страшні. Твоя донька впорається, — і вже з особливою усмішкою на губах додала лагідно: — мамо.

Здається, вона вловила мій рішучий настрій і зрозуміла, що стосунки з Едом не зачепили мене за живе. Схвильований вираз обличчя зник.

— Так, ти вже зовсім доросла. Мені тепер набагато спокійніше, — сказала Марина й перед тим, як піти, обійняла мене міцно.

***

Ми з Дживон сиділи на шезлонгах під великою парасолькою, усміхаючись і спостерігаючи за парочкою. Щойно ми прийшли, Аманда потягла Тома ближче до води й зробила кілька спільних фото. Хоч ми всі чудово знали, що він терпіти не може її залежність від соцмереж, але щоразу підкорявся — і, мило усміхаючись, позував поруч із нею.

Хіба це не любов?

Усмішка зникла з обличчя, щойно я згадала недавні слова Аманди. Вони з Томом навчатимуться в різних університетах, хай і в сусідніх містах. А буває, навіть найміцніші стосунки не завжди витримують відстань.

— Крихітко, про що задумалася? Про моє чудове тіло? — губи Джаса розтягнулися в надзвичайно спокусливій усмішці. Він сів поруч на шезлонг.

Ну що ж. Зараз він був лише в пляжних шортах, і всі могли бачити його добре підтягнуте тіло. Я зовсім не була проти насолодитися безкоштовним шоу — навіть обома руками “за”! — але ділитися цим секретом і підживлювати його его не збиралася.

— Ага, тільки про це й думаю цілі дні, — відповіла я в його жартівливій манері.

— Повернись, — на мій запитальний погляд він помахав пляшечкою із сонцезахисним кремом, яку я залишила біля шезлонга. — Спинку намажу, а потім підемо вчитися серфити.

Я погодилася без зволікання.

У тіні під парасолею можна не перейматися через яскраве сонце, але варто зануритися у воду — і воно миттєво залишить свій слід на шкірі. Не хотілося потім виглядати, як варений рак (а такий досвід уже був).

Швидко зібравши волосся у високий хвіст, я повернулася до нього спиною.

Почулося шелестіння, потім Джаспер підсунувся ближче. Відчуття холодного крему змусило здригнутися, але завдяки легким рухам, якими він втирав його у шкіру, я розслабилася.

Його пальці м’яко ковзнули від лопаток до плеча і зупинилися, стискаючи. Великий палець провів вгору-вниз по шиї, викликаючи мурашки. Що за двозначність? Хотіла іронічно зауважити його дивний спосіб нанесення крему, але, повернувшись до нього, застигла під палаючим поглядом.

Поцілунок Джаса був пристрасним і гарячим. Я була вражена його раптовим натиском і лише за мить відповіла. Але тривало це не довше п’яти секунд. Незабаром просто нам на голови жбурнули рушник.