43

В залі погасли вогні і це змусило мене похмуро відсунутися від хлопця. На сцені група теж перестала грати, і на якусь мить було чути лише гомін схвильованих підлітків.

Увімкнулися софіти, освітлюючи частину сцени, де біля мікрофона стояв вокаліст гурту Джайс Лерднер. До нього підійшла дівчина й передала два білих конверти. Він із сяючою усмішкою помахав ними.

Ми потрапили на церемонію нагородження, чи як? Що ж, батько Стелли, певно, вклав дуже велику суму, якщо вокаліст погодився оголосити результати.

— Увага! Настав важливий момент балу! — Голос Джайса звучав неймовірно привабливо, навіть коли він просто говорив. — Ви ж усі хочете дізнатися, хто став королем і королевою балу цього року?!

— Так!! — Відповідь із залу пролунала досить гучно.

— Напевно, і справді цікаво! — Він почав розкривати конверти. — Барабанний дріб! Та-да-дам! Королем став Джаспер Томсон! А королевою... — він наче приміряв на себе роль тих ведучих, які дратують та люблять тягнути інтригу, роблячи довгі паузи. Хлопець спеціально витримав секунд п’ятнадцять, граючи на нервах школярів. — Королевою цього року стала… прекрасна дівчина… на ім’я Крістін Картер! Ваші оплески переможцям!

Звісно, переможці повинні були вийти на сцену, щоб отримати головний приз сьогоднішнього вечора. Але для мене підйом сходами, усмішка вокаліста, момент, коли мені надягли діадему (і не питайте, де корона! Думаю, це було радше образне висловлювання), — усе це здавалося сном.

А коли ми ще й отримали привілей сфотографуватися з групою, я ледве не заверещала від щастя. І вже поза сценою із захватом розглядала селфі, негайно викладаючи фото в Instagram. Хай інші трохи позаздрять.

— Тобі подобається ця група?

— Ага.

— От як. Єдина риса, яка вас із Кріс робить схожими.

Я щось пригадала й поспішила прибрати телефон. Рішуче тицьнула пальцем Джасперу в груди.

— Ти змінив імена в книзі? — суворо запитала я. Підлаштовувати реальність під себе не збиралася. Ніколи не знаєш, в який момент історія піде не туди і з яких кущів потім з’явиться черговий псих!

— Крихітко, навіщо користуватися книгою? — Він упіймав мою руку, грайливо притягуючи ближче. — Джасперу Томсону достатньо просто висловити директору школи побажання бачити тебе переможницею! — О, боже. Поки Джаспер Томсон залишається самим собою, із цим світом точно все гаразд. — Кумедно, що наші однокласники навіть без будь-яких маніпуляцій проголосували за нас!

— Та ну! Навіщо їм було голосувати за нас?

— Вони підтримують нашу любов, — розвів руками Джас. — Тож, може...

За лічені секунди його настрій змінився, і очі яскраво спалахнули, затягуючи мене в їхній глибокий і темний вир. Його рука повільно ковзнула вниз по талії, м’яко стиснувши, викликаючи хвилю мурашок. Обличчя Джаспера невблаганно наближалося до мого. На мить я перестала дихати. Але хлопець зупинився за сантиметр від губ, ніби навмисно дражнив.

— Це може стати реальністю?

— Що?

Вибачте, але перебуваючи так небезпечно близько до нього, я зараз не могла мислити тверезо. Тим паче вести якісь серйозні розмови!

— Ми. Ти справді даєш мені другий шанс?

— Боже! Джаспер Томсон різко став дурненьким? Думаєш, я б просто стояла і чекала поцілунку, не дай я шанс нашим стосункам? І це той самий хлопець, який казав, що бачить мене наскрізь! Пфф!

Усе подальше роздратування урвав поцілунок. Він був досить невинним і коротким. Я відчула тепле дихання на губах, але вже в наступну мить мене затягнуло в гарячий, пристрасний поцілунок, який змусив серце шалено битися й викликав у животі сотні метеликів. І я дозволила собі повністю розчинитися в цьому.

Десь зовсім поруч у небі вибухнули феєрверки, пролунали захоплені вигуки однокласників, але просто зараз для нас двох існували тільки ми.

***

Перший місяць літа в Сан-Хосе видався похмурим, з дощами та вітрами. Усі були невдоволені сірими днями. Люди зітхали, довго скаржачись на зіпсовані вихідні, вологу й пронизливий холод.

Я підняла голову, вдивляючись у грозові хмари, що з’явилися на горизонті. Яка невдача. Прогноз погоди сьогодні, безперечно, виявився хибним. Ведучий з усмішкою запевняв, що циклон нарешті відступив і нас чекає ясний день.

— Їм ніколи не можна довіряти, — цокнувши язиком, я пошкодувала, що не послухала Марину й не взяла парасолю. Залишалося лише сподіватися, що вітер розжене хмари.

Припинивши себе картати, я зайшла до кав’ярні й одразу знайшла поглядом подруг. Аманда, побачивши мене першою, енергійно замахала рукою. Прямуючи до них із усмішкою на обличчі, я відзначила знайому атмосферу — і спогад про знайомство з головною героїнею, яка виплеснула мені у лице воду, відразу сплив у пам’яті. Стільки часу минуло, стільки змінилося. Було навіть трохи кумедно озирнутися назад.

Привітавшись із дівчатами, я приєдналася до їхнього обговорення суботньої вечірки.

— Ідея Кріс відмовитися від тих дурних пігулок не така вже й погана. Мій батько, забираючи мене з відділку, навіть похвалив! Сказав, що я подорослішала!

Хотілося уточнити, чи не почулося мені? Судячи зі смішка Дживон і обурення Аманди, так вважала не лише я.

— А не ти до останнього вмовляла нас прийняти таблетки від Даріана?

— Гм? — Стелла кліпала віями з удаваним здивуванням. Потім, знизавши плечима, відпила зі своєї склянки. — Старі звички важко викорінити.

Голосно пирхнувши, Аманда схрестила руки на грудях. Відчуваю нутром — насувається буря. Якщо їх не зупинити просто зараз, вони влаштують неабияку сварку.

Чому вони, чорт забирай, не можуть остаточно помиритися?!

Дживон перехопила мій погляд, і ми одночасно зітхнули. Вочевидь, не лише мене дістали їхні суперечки.

— Годі про це! У мене є новина!

— Та невже?! — я підтримала її гру, як могла, надаючи голосу щирої зацікавленості. — Розповідай швидше!

— Ну-у... це... розумієте...

Дживон так наполегливо подавала мені знаки, що я ледь стрималася, аби не вилаятися. Вона змінила тему, але нічого не вигадала?