42

 Обережно відійшла від Джаса і кивнула в бік непритомного тіла Логана.

– Зі мною все ок завдяки тобі! Що з ним робити? Зв’язати до приїзду копів?

Я думаю, що з’ясувати стосунки,  висловивши хвилювання, можна буде пізніше. Добре знаю ці сцени, коли  головні герої починають довгі душевні розмови, зізнаються в коханні, а тим часом лиходій приходить до тями і додає нової драми.

– Ні. Де книга?

Натомість я завела руку з книгою за спину.

– Скажи, навіщо вона тобі?

– Провчу його! Мені відомо кілька трюків, пов’язаних із книгою.

– Ти... автор?! — За сьогодні він став уже другою людиною, яку я підозрювала.

Однак із Джасом пазл складатися категорично відмовлявся. Здавалося, шестерні з жахливим скрипом зупинилися й не бажали більше крутитися.

– Крісі, що за нісенітницю ти верзеш? Який, до біса, автор? — Його бурхливе обурення дозволило мені полегшено видихнути.

Він спритно забрав у мене книгу з рук і,  діставши ручку, перегорнув на самісінький кінець і закреслив кілька абзаців на сторінках. Уже надруковані слова зникали.

— Покараю його з допомогою Вайлдер.

Він із готовністю збирався щось писати. Мозок нарешті перестав закипати від усіх подій, і я кинулася зупиняти Джаса.

– Що?

– Мені шкода його, — кинув погляд на Логана. — Врешті-решт він лише жертва цього світу! Він відчуває глибоку образу, — похитала головою, згадуючи його слова про «краплю удачі». Я б теж шалено злилася, коли б дізналася, що моє життя вже кимось написане наперед і в тебе від самого початку не було шансу з коханою людиною. —  У якого монстра Логан перетвориться, якщо використати Вайлдер, щоб провчити його?  Навіть із другим шансом він не отримав того, хто б прийшов і витягнув його з темряви.

У зелених очах Джаспера промайнуло розуміння. Здавалося, він хотів посміхнутися через нагадування його ж слів, але лише зашипів від болю в розбитій губі.

Він покрутив ручку між пальцями.

– То що ж ти хочеш зробити?

– Логан казав про скорочення кількості сцен із головною героїнею. Можливо, роль другорядного героя вже й не належить йому. Нехай він отямиться в лікарні з амнезією, а там зустріне подругу дитинства — і старі почуття спалахнуть знову.

Джаспер усміхнувся з якоюсь іронією.

– Дивлюсь, фантазія в тебе прямо на висоті!

Це був камінець у бік моєї ідеї з амнезією. Кінчики вух запалали, але я наполегливо ігнорувала його слова.

Джаспер присів на траву й почав писати, бурмочучи собі під ніс:

– Роблю це заради тебе. Знову налагоджую особисте життя невдах. А мені, між іншим, ніхто не допомагає!

Я слабо усміхнулася.

Немає нічого складнішого, ніж довіритися і відкритися людині вдруге. Але я не хочу потім усе життя шкодувати, чіпляючись за образи й гнів. Іноді потрібно відпустити минуле, щоб не завдавати болю ні собі, ні тому, хто поруч.

Я хочу скористатися другим шансом і дізнатися, чи зможемо ми побудувати здорові стосунки.

Джаспер закінчив, і ми поспішили забратися звідти, щоб уникнути зайвих питань від поліції і не зруйнувати нову любовну лінію в сюжеті.

Він трохи змінив мою ідею про зустріч друзів дитинства в лікарні — я ж бо вже подзвонила копам, і знайти мене їм буде не складно.

Отже.

Логана врятувала дівчина, що проїжджала повз; вона ж викликала поліцію і вже в лікарні впізнала його. Колись вони жили поруч, доки її батьки не переїхали в інший штат. А тепер вирішили повернутися.

– Джас, це спрацює? Справді можна стерти пам’ять? — я дивилася, як ми все далі від’їжджаємо від місця подій, а черв’ячок сумніву потроху точив мою впевненість.

– Не обіцяю нічого, — відповів він спокійно.

Похмуро подивилась на нього.
— Звідки ти взагалі знаєш про «Поцілунок під місяцем»?

— Я — причина, через яку все повернулося назад. Той дурень розповідав тобі про смерть Крістін? — Дочекавшись мого кивка, він продовжив: — У день її похорону я довго не міг піти. Просто стояв біля могили, відчуваючи провину й жаль. Безглуздо заперечувати, що ми зруйнували життя одне одного. Тоді мене засліпили ревнощі, я з’їхав з глузду й забрав у неї все: статус у Ред Ноксі, друзів, навіть її мрію стати королевою випускного. Лише після її смерті я зрозумів, наскільки це було безглуздо. На кладовищі я зустрів безхатченка. Він сказав, що допоможе все виправити, якщо я куплю йому вечерю. Так я отримав книгу й ручку, викреслив сцени з Крістін і написав нові, не виходячи за межі розумного. Той чоловік порадив не втручатися в стосунки Менді та Еша, лише м’яко скоригувавши долю Крістін в іншому напрямку.

Картина все одно не складалася до кінця.
Навіщо тоді Джасові знову наступати на ті самі граблі?

— Ти не виглядав як персонаж, який усвідомлює себе.

— А я й не усвідомлював. Різні сни про минуле почали снитися десь два тижні тому, — це прозвучало радше як запитання, аніж ствердження. Він кивнув. — Гадаю, так. А три дні тому повернулися всі спогади. Чим ближче був випускний, тим більше я нервував, хоча й знав, що ти — не Кріс.

Ого. Його впевненість у моїй особистості завжди дивувала.

— Може, я з самого початку все пам’ятала?

— О Боже! — Він скривився, наче я сказала повну нісенітницю. — Тільки не знову! Перші дні ти говорила про себе в третій особі! Характер і вчинки зовсім інші. Мені продовжувати називати тебе Крістін, чи, нарешті, скажеш своє ім’я?

Зітхнула. Якщо чесно, я й сама втомилася бути кимось іншим — або боятися, що мене викриють.
І це чудова нагода почати все з чистого аркуша.

— Моє ім’я доволі схоже на її. Приємно познайомитися, — простягнула йому руку. — Крістіна Соколова. Але можеш звати мене Тіна.

Він весело засміявся, потиснув руку і знову глянув на дорогу.

— Джаспер Томсон. Дуже радий знайомству, Тіно. — Він хотів відпустити мою долоню, але я не дозволила, переплівши наші пальці. На мить його обличчя відбивало лише подив, а коли він опанував себе, швидко глянув на мене. — А тепер давай виправимо помилки Ґрейсона й поїдемо на бал, щоб ти отримала корону.