40

 Здавалося, я зараз докопаюся до суті, коли звук нового  повідомлення обірвав думки.

Краєм ока глянула на Логана, який зосереджено дивився на дорогу. Скористаюся моментом. Аманда — моя єдина надія!

Я швидко починаю друкувати відповідь, але він пригальмовує на узбіччі, і пальці завмирають над екраном від холоду в його голосі:

– Що ти робиш?

Спокійно. Тільки без паніки.
Не показуй страху. Краще прикинься дурненькою.

– Пишу Аманді. Вона запитує, де ми, – промовляю я, намагаючись зберегти рівний голос.

Десь у душі ще лишалася віра в те, що все закінчиться добре. Логан завжди здавався таким хорошим хлопцем…

Я навіть спробувала пожартувати:
– Не хотіла казати, але в тебе явно проблеми з орієнтуванням. Ми їдемо не до школи. Ха-ха. До початку випускного ще купа часу, тож розвертайся! Давай краще включимо навігатор.

《 – Будь ласка! Ну будь ласка! Не будь психом! 》

Але боги вирішили не зважати на мої молитви.

На губах Логана розцвіла тривожно-зловісна усмішка. Він випромінював ауру справжнього лиходія, і від цих раптових змін у мене всередині похолоділо.

Як він міг так майстерно ховатися під маскою «ідеального хлопця»? Я ж безпомилково визначала ролі всіх героїв, а тут помилилася?

Невже я зірвала джекпот й натрапила на прихованого антагоніста?

– Поклади телефон, Кріс.

– Що?

– Поклади. Чортів. Телефон, – майже проричав він. – Не хотів би псувати таке чудове личко.

– Навіщо ти це робиш?

– Що роблю? – Логан знову вдягнув маску «хорошого хлопця». У його сірих очах з’явилося удаване нерозуміння, після чого він театрально зітхнув: – Крістін Картер за сюжетом помирає наприкінці, хіба не знала?

Його фраза вибила землю з-під ніг. Безліч думок промайнуло в голові.

Хто він? Звідки знає про сюжет? Він теж потрапив сюди, як і я? І навіщо йому мене вбивати, слідуючи сюжету історії?

Може, Логан Ґрейсон — творець цього світу? Підчищає сюжетні кінці, щоб усе йшло за планом?

– Але до чого зайві слова, якщо ти вже це знаєш!

Мої припущення розлетілися вщент — Логан не був автором «Поцілунку під місяцем».

– Що?

– Приголомшена? – з лагідною усмішкою він провів долонею по моїй голові, наче заспокоював дитину. Проте в його очах читалася порожнеча й холод, що змусили мене втиснутися в сидіння. – Не припускала, що ти не одна «повернулася»? Тобі б «Оскар» вручити! Блискуче зіграла амнезію й перевтілилася в святу!

З кожним новим словом я розуміла його все менше.

Я не поспішала заперечувати й тим паче не збиралася розповідати про своє потрапляння сюди. Спершу треба почути більше.

– Ти… – я навмисно зробила паузу.

Логан заковтнув наживку. Він випрямився, а на губах з’явилася крива напівусмішка.

– Так, я захотів змінити долю свого персонажа! Не знаю, благословення це чи прокляття, але я зміг повернутися у минуле. А потім випадково натрапив у книгарні на  «Поцілунок під місяцем». Уявляєш мій подив? Я зробив стільки всього для Вайлдер і все одно залишився другорядним героєм, якому відмовили! Я знову захотів пройти цей шлях, щоб залишити Блейка ні з чим. Але тоді я ще не знав, що пташці не вирватися з тенет, скільки б вона не билася крилами!

Я ледь встигаю опустити погляд, щоб приховати своє здивування.

Автор? Та ну! Я аж надто високо його підняла, думаючи, що він — якийсь бог або жнець, котрий стежить, щоб сюжет ішов правильним шляхом. А все виявилося куди прозаїчніше. Просто я не думала в напрямку… переродження!

Бо ж «Поцілунок під місяцем» — не з тих історій, де хтось воскресає, щоб помститися. Кому тут мстити? Жалюгідній копії Лотнера-Бібера під іменем Ешлі Блейк?

《 – Гаразд, – подумала я. – Безглузда зовнішність Еша вже сама по собі як насмішка над Логаном. 》

– Ти не можеш вийти за межі дозволеного, правда ж? – прокоментувала я його слова. – І мусиш грати за правилами сюжету.

– А ще не можеш додати й слова в сюжетну лінію. Несправедливо, що ти уникла долі лиходійки, чи не так?

Його погляд повернувся до мене, і я вже приблизно уявляла, що він думає. Хлопець отримав другий шанс, хотів завоювати головну героїню, але зазнав поразки. А потім з’явилася я. Кріс, яка поступово перетворюється зі злодійки на... кого?

Колишню подругу Менді, яку хибно звинуватили?

Так, тепер мене жаліють частіше, ніж насміхаються над історією про «зраду Еша».

У Логана були причини скаженіти. Безперечно. Просто йому не пощастило народитися в цьому світі,  тоді як я просто не справжня Кріс і закони книжкового світу на мене майже не діють.

Я трохи вагалася, а тоді тихо промовила:

– Я не маю відношення до твоєї поразки.

– Не маєш?! – Логан майже закричав, розлюченно блиснувши очима.

Хлопець завів машину, міцно стискаючи кермо, і ми знову поїхали.

Швидкість швидко зростала, і незабаром дерева за вікном перетворилися на розмиті плями. Але спробуй заперечити цьому ненормальному! Я могла лише триматися міцніше й гарячково думати, як урятуватися.

Через кілька хвилин машина почала сповільнюватися. Серце ще калатало, наче хотіло вистрибнути з грудей, але, здається, Логан нарешті трохи заспокоївся.

– Знаєш, ти швидко здогадалася, – усміхнувся він. – Трохи змінити тут, трохи там, не чіпаючи основний сюжет, і результат буде іншим. Амнезія, новий характер, і замість Ніксона ти обрала Томсона. Але цікаво: як ти допомогла Джасперу уникнути долі наркомана? Адже саме я зробив те відео й спершу надіслав його Менді! У її руках воно ставало справжнім доказом.

– Це був ти? Навіщо?

– Я просто усунув можливого суперника.

– Джаспера ніколи не цікавила Менді, – одразу заперечила я. Потім згадала… О! Так, деякі події змінилися, і розстановка персонажів могла зрушитися. – Раз ти зміг змонтувати відео і розумів, як влаштований цей світ, то чому не відібрав у Еша роль головного героя?

Логан закотив очі до неба, ніби я не засвоїла найпростіші правила.