39

 Нашу останню розмову з Джаспером зафіксували на фото. Вони майже загубилися серед гарячих тем школи.

Та все ж я випадково почула в їдальні розмову двох дівчат. Дехто вважав, що ми розійшлися мирно і тепер продовжуємо спокійно спілкуватися. Інші ж вигадали версію про таємні стосунки, через сварку наших батьків та заборону зустрічатися.

«Можете вважати мене фантазеркою, мені байдуже. Але чому тоді Джаспер усім відмовив? Він не називає причини, відхиляючи запрошення дівчат піти з ними на випускний. І про Кріс теж нічого не чути!» — писала одна з учениць у коментарях.

– Виходить, ти не погодився ні з ким піти? – тихо вимовила я.

Зітхнула.

Знову це ходіння по колу. Частина мене відчайдушно хотіла почути підтвердження. Але водночас я відштовхувала саму думку.

Про що я думаю? Надто пізно.Ми з Джасом розійшлися остаточно, а на випускний я йду з Логаном.

– Яка ж ти дурепа, Кріс.

Мені знадобилося кілька секунд, щоб усвідомити сказане.

Я завмерла.

Відтоді, як опинилася тут, я жодного разу не називала себе Кріс. Я завжди притримувалася чітких кордонів між її особистістю та особистістю Тіни Соколової.

Можливо, я не помітила, як неминучі зміни поступово стерли цю межу. Моя особистість адаптувалася до іншого світу. Тепер я не  гість, а я його частина.

Це не викликало страху чи хвилювання. Я просто прийняла це як факт.

***
Настав день Х. Випускний.

Зізнаюсь, я шалено хвилювалась.Зранку прокинулася раніше будильника й уже о сьомій сиділа на кухні, снідаючи. Марина вмовила мене добре поїсти зранку — мовляв, у метушні потім може не бути часу.

– Через пів години будь готова. На восьму ми записані на масаж. Потім манікюр, стиліст і візажист, – Марина, як завжди, говорила спокійно, між цим поливаючи свої квіти.

Ед нещодавно перебрався до коханця. Після кількох тижнів безкінечних сварок і криків вони дійшли згоди. Чоловік не претендував ані на одну з машин, ані на особняк Картерів, та погодився щомісяця виплачувати аліменти на Б’янку. А Марина, у свою чергу, відмовилася від іншого спільного майна, підписавши документи про розлучення.

Я в їхні справи не втручалася. Навіщо ускладнювати собі життя? Без Еда в цьому домі хіба що ангели не літали. До того ж він не приховував своєї відвертої неприязні до мене.

Прокручуючи в голові одну підслухану сварку Еда й Марины, я мала деякі припущення, але не наважувалася їх озвучити.

Телефон сповістив про  нове повідомлення, коли я підіймалася сходами.

«Питання на мільйон: світло-рожеві чи темно-рожеві?»

На фото — дві пари майже однакових туфель, відмінність лише у відтінку. Хотілося закотити очі, але натомість я просто переслала повідомлення Стеллі.

«Рожева фуксія», — відповіла вона майже миттєво.

«Рожева фуксія», — написала я Аманді, навіть не задумуючись, який саме то відтінок.

«О мій Боже! Ти розрізняєш відтінки рожевого? Нарешті споріднена душа!»

Споріднена душа! Ага, як же!

Я відправила їй усміхнений смайлик і кинула телефон на ліжко. Ці двоє все ще не помирилися, тож мені доводиться грати роль посередниці.

Дживон якось поділилася секретом, що в Аманди й Стелли був окремий чат, де вони обговорювали хлопців, моду, серіали. А тепер це «щастя» перепало мені — ще й одразу з двох боків!

Ісусе, вони мене зведуть із розуму! Я просто зобов’язана помирити їх сьогодні на балу!
***

Візажистці та стилістці вистачило лише побачити фото сукні, щоб одразу взятися до справи. І можна впевнено сказати: саме завдяки їм мої мрії стати ніжною диснеївською принцесою втілилися в реальність.

Я ледве могла відвести погляд від красуні у дзеркалі. З прикрас використала лише милі сережки з камінчиками та срібний ланцюжок з маленьким метеликом, щоб не відволікати увагу від сукні.

У макіяжі не було яскравих відтінків — легкість, натуральність і природна чарівність Кріс вийшли на перший план.

Розкішне довге волосся спадало м’якими хвилями. Воно не виглядало занадто накрученим, легка недбалість додавала йому природності. Передні пасма були зібрані ззаду, утворюючи щось на кшталт вінка, у який уплели тонку блакитну стрічку.

Туфлі в тон сукні на невисоких підборах завершували образ.

– Крісі, ти красивіша за будь-яку принцесу! – вигукнула Б’янка, підморгнувши.

– Думаєш? – я покрутилася перед дзеркалом.

Може, й справді сьогодні отримаю корону?

Перед тим як приїхав Логан, до нас завітала Дживон разом із Юджином — своїм партнером на цей вечір. Марина зробила кілька спільних фото, похваливши яскравий наряд подруги. Дживон подякувала й одразу поцікавилася:

– Кріс, а твоїм партнером сьогодні буде Джаспер?

Я намагалася знайти слова, але змогла лише відкривати й закривати рот, мов риба, яку викинуло на берег. Ми ж майже не спілкувалися! Звідки взялися такі дивні висновки?

– Ох, не дивись так! З боку ви й справді виглядаєте як пара, що тримає свої стосунки в таємниці. Ваші погляди в школі говорять самі за себе! – сказала Дживон з ентузіазмом. Вона закрутила головою, вишукаючи когось. – То коли Джас прийде? Я ж спеціально приїхала до тебе, щоб побачити його на власні очі! Буду хвалитися Стеллі й Аманді, що випередила їх і...

Серце стиснулося від болісного жалю. Чому всі так прагнуть розворушити те, що я намагаюся забути?

– Я йду на випускний із Логаном.

Мої сухі слова змусили її замовкнути. Тепер уже вона дивилася з подивом, а потім на обличчі з’явилося каяття, бо довірилася пліткам.

– Вибач. Не варто було слухати їх.

Невдовзі Дживон поїхала, і на порозі з’явився Логан. Сьогодні він виглядав бездоганно: костюм, укладене волосся, щира усмішка. І я не могла не помітити — наші образи ідеально гармоніювали. Ми й справді нагадували «принца і принцесу».

З Логаном у нас вийшла майже ціла фотосесія.
Спочатку зробили фото у вітальні, потім Марина показала на сходи, і нам довелося позувати вже там. Сад, вулиця, навіть біля машини. Наприкінці Марина помітила втому на наших обличчях і зглянулася.