36

Шторм, що загрожував обернутися справжнім лихом, у якусь мить стих до дрібної негоди.

Якщо у вівторок ситуація ще не змінилася, то вже в середу школою гуляли нові плітки — про іншу пару, — а на мене кидали лише побіжні, зацікавлені погляди. Ніби й хотіли й далі перемивати мені кістки, але в останню секунду вирішили підхопити новий тренд. І тема орієнтації Еда Картера миттєво скотилася на саме дно шкільних обговорень.

Не менш дивно було те, що мене залишили президенткою школи. Хоч я й не надто прагнула цієї посади.

– Ти схожа на зірку, чий скандал швиденько зам’яли, – жартома кинула Дживон. Але в її словах звучав і прозорий натяк.

Я чудово розуміла, про що вона.

Та пліткарів набагато легше ігнорувати.
Все, що стосувалося Кріс, до мене не мало жодного відношення.

А ось із почуттями до Джаспера було складніше. Його “захист” змушував моє серце м’якшати, хоч я й воліла, щоб він не втручався й дозволив усьому бруду вилитися назовні.

Наступного дня ми зіткнулися лоб у лоб.
– Привіт, Крісі!

Я здригнулася від гучного, знайомого голосу. Усі навколо одразу почали з цікавістю озиратися. Та на мій злий погляд Джаспер відповів неймовірно сліпучою усмішкою.

– Сумувала за мною? – він недбало сперся на край парти, нахилився до мого обличчя й тихіше додав: – Я добре подбав про чутки? У Ред Ноксі й миша не пискне без дозволу Томсонів.

Коли він потягнувся прибрати пасмо волосся, що вибилося з зачіски, я відхилилася назад. Зусиллям волі вдалося зберегти спокійний вигляд.

– Медальку подарувати? – сухо запитала я.

Блондин розчаровано клацнув язиком.
– Я б волів отримати нагороду у вигляді поцілунку!

Джаспер не встиг договорити, як його штовхнули в плече.

Аманда, схожа на розлюченого бика, що побачив червону ганчірку, виглядала так, наче хотіла його розірвати. Але хлопець навіть не похитнувся — лише звузив очі, попереджуючи не заходити так далеко.

– Забирайся геть, Томсоне!

Грізний вигук Аманди був проігнорований. З насмішливим блиском в очах він попросив її не здіймати бурю. А перед тим, як піти він кинув мені пустотливе підморгування.

Що з ним не так? Совість його не гризе? Чи в нього настільки товста шкіра?

– Ти як?

– Усе нормально, – вдячно кивнула я Аманді. Трохи згодом попросила її без крайньої потреби не втручатися. Дати відсіч Джасперу я могла й без сторонньої допомоги.

– Але, Крісі!

– Джас нічого мені не зробить. – Принаймні, поки я не перейду певну межу. – Я знаю його характер.

Вона виглядала невдоволеною через ситуацію, що склалася, проте під моїм натиском здалася й кивнула. А помітивши погляди однокласників у наш бік, гаркнула:

– Чого витріщилися?

Усі одразу заметушилися, відвертаючись і знаходячи собі справи.

Джаспер продовжував докучати мені на уроках, під час перерв чи обіду. Він зовсім не здавався засмученим через мій ігнор. Наче заздалегідь передбачив такий розвиток подій.

Вечір здивував сюрпризом у вигляді величезного букета троянд і пакета, у якому виявилася дизайнерська сумочка. А за п’ять хвилин прийшло повідомлення:
《Крихітко, тобі сподобалися квіти?》

Мені не потрібно було гадати, кому належав невідомий номер. Я одразу видалила повідомлення й кинула номер у чорний список.

***
– Я просто більше не люблю тебе, Максе, – безжально говорить молода дівчина на екрані. – Поступово мені стало байдуже, де ти, та чи зайнятий сьогодні. Я дивилася вдома фільми чи серіали і не згадувала про тебе навіть на мить. Відповідала на твої повідомлення, як на робочі листи – просто за звичкою. І ти навіть цього не помітив, правда ж? – Кутики її губ були злегка підняті, натякаючи на усмішку, але в глибоких темних очах ховався біль. – Усе скінчилося тиждень тому. Я прокинулась із думкою, що мої почуття зникли. Що я більше не люблю тебе.

– Ні, я впевнений, що нам треба лише  прикласти більше зусиль та попрацювати над нашими стосунками, – Макс не захотів прийняти її пропозицію розійтись. Хоча саме він став винуватцем того, що усе почало руйнуватися. – Це лише чорна смуга. Ми повинні пережити це разом. Дано...

– Ти не можеш працювати над стосунками сам. Для цього потрібні двоє. А я хочу все закінчити.

Я дивилася фільм на Нетфліксі, який вийшов нещодавно. Сюжет обертався навколо Макса й Дани.

Без стороннього втручання, інтриг чи підстав. Головною причиною, через яку вони почали віддалятися одне від одного, була робота Макса. Доволі незвично бачити, як пара закоханих день за днем перетворюється на зовсім чужих людей.

У фінальній сцені Дана озирнулася на кафе, де все ще сидів Макс.

《 – Для людини природньо закохуватись і думати, що це кохання буде вічним. Це додає нам впевненості в завтрашньому дні. Але з часом ми стикаємось із сумним усвідомленням: вічність приходить лише зі смертю. У всього іншого є свій строк, – пролунав її голос, коли вона вже з щирою усмішкою сідала в таксі. Вона збиралася почати все з чистого аркуша. Без нього. 》

Порожнім поглядом я дивилася на чорний екран ноутбука, де йшли титри.

Іноді я так відчайдушно бажала мати внутрішній перемикач почуттів — щоб стерти навіть найменше нагадування про Джаспера з серця. Але я знаю... знаю, що неможливо безслідно видалити цей шип. Як би я не намагалася сховатися від спогадів за стіною відчуження, відчуття туги все одно приходило.

Однак головна героїня фільму має рацію. У всього є свій строк. Рано чи пізно все це перекриється іншими спогадами, стираючи смуток.

А поки я дозволила собі сумувати.

Закривши ноутбук, я попрямувала до ліжка, де спала Б’янка. Вчора була грандіозна сварки і батьки прийняли спільне рішення розлучитись. Дівчинка поставилася до цієї новини вороже й не хотіла говорити ні з ким із них. Вона другу ніч поспіль спала у моїй кімнаті. Я не заперечувала, водночас намагаючись м’яко пояснити, що іноді розлучення — це найкращий вихід. Від цього ми не перестанемо бути сім’єю.