33

– Кріс, можеш перевірити туалет? А я піду на парковку.

Ми з Амандою розійшлись в різні сторони після мого кивка.

В туалеті Стелли не виявилось. Я написала повідомлення Аманді і швидким кроком попрямувала назад у зал, проте гучні голоси з музичного класу змусили зупинитися. Здавалось, ніби там сваряться.

Я підійшла до дверей з наміром переконатися, що все в порядку.

– Зав’язуй з шантажем, Ліндсі! Мені набридло! — от тільки голос Джаспера був повною несподіванкою.

– Набридло?! Ти сам погодився! Хто винен, що ти потрапив у свою ж пастку?! А тепер хочеш кинути мене? Ти мав довести справу до кінця!

– Мене більше не турбують твої претензії до Кріс. І не намагайся поговорити з нею! Я не допущу, щоб ми розлучилися через когось на кшталт тебе.

– Когось на кшталт мене? Вау! Томсон, а ти не перестаєш дивувати! Три тижні тому ти співав зовсім по-іншому. Стверджував, що теж хочеш помститися Кріс, що її потрібно поставити на місце і ти допоможеш залишити її ні з чим. А я отримаю місце королеви школи.

Нігті боляче врізалися в долоню.

Я стояла поруч з дверима, ледве сприймаючи реальність. Це правда? Або чергова вигадка автора в книжковому всесвіті і події переробили? Але в такому випадку, хіба я не відчула б змін?

Як реагувати?

Джаспер так наполегливо добивався можливості бути з Крістін, буквально не даючи проходу, а за останній тиждень можна було помітити його маленькі зміни на краще.

Як це все може виявитися брехнею?!

– Я був страшенно п’яний, коли підписувався на цю маячню!

Гірка усмішка з’явилась на губах. Може. Ще як може. Це я забулася і дозволила собі розслабитися поруч з таким хлопцем, як Джас.

– Серйозно?! Якщо ти такий невинний, чому тоді не хочеш усе розповісти своїй Крістін? А-а-а, може тому що вона кине тебе? Але мені це вигідно! І мовчати причин немає. Як щодо ідеї розповісти все перед усією школою? Хіба сьогоднішні танці не стануть подією місяця?

– Хочеш випробувати владу моєї сім’ї в Ред Нокс?

– Кумедно. Передбачалося, що ти будеш погрожувати цим Крістін.

Здавалося, кожне слово Джаса врізалося в мене, мов ніж, який хтось повільно провертає у серці. Інакше чому воно так сильно стискається від болю?

Я ковтнула й відступила, не бажаючи більше нічого чути, але зачепила плечем двері. Ліндсі й Джаспер одночасно повернули голови в бік джерела шуму. Їхні очі розширилися від переляку й здивування. І це чомусь здалося мені неймовірно смішним.

— Крістін? Що ти тут робиш? — Здається, Джас збирався грати свою роль до останнього. Або сподівався, що я прийшла пізно й нічого важливого не почула.

— Залишити мене ні з чим? Зайняти місце королеви школи? — З нервовим смішком спеціально повторила почуте. — Вау, друзі, який у вас чудовий план був! Мої оплески! Ви їх заслужили! — Я справді заплескала в долоні. — Та ви справжні майстри — так вправно водити мене за ніс!

— Кріс… я… — погляд Джаспера не затримувався ні на чому, ніби він відчайдушно намагався знайти вихід, але знову і знову потрапляв у глухий кут. — Кріс, послухай, я знаю, як це виглядає, але це не те…

Мій невеселий сміх обірвав його.

Боже, він зараз серйозно збирався сказати заїжджену фразу «це не те, що ти думаєш»?
Я нахилила голову набік, розглядаючи їх із неймовірною цікавістю.

— Чому ж? Думаю, я почула достатньо, аби робити висновки самостійно?

— Кріс, ні! Все не так!

Він рвонув уперед і навіть зробив крок у моєму напрямку, але був зупинений рукою Ліндсі. Механічно відмітила, що вона — та сама дівчина, з якою він раніше розмовляв у коридорі.

— Джас, безглуздо заперечувати, якщо вона все чула.

— Замовкни! — різко відрізав хлопець, скидаючи її руку. І знову повернувся до мене. — Кріс, прошу, вислухай мене. Все не так!

— А як? — втомлено запитала його. — Як, Джаспере? З якого моменту ти почав прикидатися? До амнезії? Чи після?

— Я не брехав і не прикидався, — хрипко відповів Джас.

Тут Ліндсі презирливо клацнула язиком.
— Ну так. Він лише послідував моїй пораді приборкати свій запал. Знаєш, після амнезії підібратися до тебе стало досить непросто. Ти раптом зробилася святою і правильною. Натиском тебе було не взяти. Тож Джас на вечірці Даріана був прекрасним принцем, — говорила вона, але здавалося, що слова залишають гіркий присмак полину у мене в роті.

Вечірка у Даріана… Саме там я втратила пильність. І тепер доводиться визнавати — я сама винна в тому, що залишилася біля розбитого корита.

Я зробила крок назад, потім ще один, але Джаспер схопив мене за руку, не дозволяючи піти.

— Ні. Все справді змінилося, Кріс! — Тепер його долоні лежали в мене на плечах, стискаючи. — Давай спокійно поговоримо! Не роби цього з нами. Будь ласка.

А які сумні очі покинутого кошеняти в нього. Хто б міг подумати, що він може так легко брехати.

— Відпусти! — гарячково почала відштовхувати його, намагаючись вирватися. А потім, переставши стримуватися, закричала: — Відпусти!

Джас не розумів, що я вже на межі. Зовсім трохи залишалося до того, як бар’єр упаде і всі емоції вирвуться назовні. Я не хотіла показувати їм свою слабкість.

— Виправдання мене не цікавлять. Слова не в змозі виправити твої дії! Мені лише шкода, що я відкрила своє серце комусь на кшталт тебе. Напевно, тому ти й був раніше на другорядних ролях.

Ці слова наче стали ляпасом для нього. Його обличчя неприємно спотворилося. Але ця пауза дозволила мені звільнитися від його рук.

Виходячи з цього кабінету, усе це не здавалося реальним. Моє свідомість була далеко від тіла, навіть коли я йшла вперед тьмяно освітленим коридором, подумки все ще перебуваючи в тій ситуації й відмовляючись прийняти факт брехні.

Я повернула праворуч і пройшла до виходу, потім, не зупиняючись, поспішила залишити територію школи.

— Думай про нього як про вигаданого персонажа, — з болісною усмішкою підняла обличчя до неба, вдивляючись у темряву й намагаючись якось прийти до тями. Непролиті сльози палили очі. — Його ж не існує, так? Отже, і наших стосунків теж не було.