31

Поверхня води була спокійною й дозволяла лежати, безтурботно розкинувши руки в сторони. Рівномірний плескіт води заспокоював та дозволяв викинути зайві думки з голови. Погляд був спрямований угору, і я так довго вдивлялася в небесну блакить, що здавалося — небо й океан злилися воєдино.

І саме в цю безтурботну тишу вдерся різкий, пронизливий звук сирени. Нав’язливий, нестерпно гучний. Через нього я більше не могла насолоджуватися тим, що відбувалося.

Розплющила очі й, дезорієнтована, намагалася зрозуміти, де я і звідки долинають ці огидні звуки. Це було складно зробити через темряву.

Застогнала, відчувши головний біль. А клята виття сирени не допомагала — з кожною секундою буквально вбиваючи мене.

Сонно пошукала руками наосліп, а коли натрапила на перешкоду у вигляді людського тіла — серце провалилося вниз.

《– Хто це?! Чому я сплю поруч із цією людиною? Як я тут опинилася? – Власні думки лише посилювали паніку.》

За кілька секунд почулося чуже бурмотіння, шарудіння й рух поряд. А потім нарешті слабке світло телефона вихопило знайоме обличчя. Джаспер. І майже одночасно сирена стихла.

Здавалося, я ніколи ще не відчувала такого полегшення. Хоча, певно, кілька сивих волосин сьогодні точно додалося.

– Пробач, – сонним голосом пробурмотів він. Його рука торкнулася світильника на тумбочці, і слабке освітлення дозволило нам бачити одне одного. – Будильник розбудив тебе?

– Це був твій будильник? Виття сирени?

– Мені важко прокидатися вранці, – мов на підтвердження своїх слів, він заразливо позіхнув.

Добре. Але я все ще не второпаю, яким чином опинилася в одному ліжку з ним. Що взагалі сталося вчора? Останнє, що я пам’ятала з минулого дня — це розмова з Брі. Далі — порожнеча. Але ж я якось прийшла сюди з Джасом і сама лягла? Я щось пила?

– Джаспер, – тихо покликала я його.

– М?

– Де я? Чому… чому ми спимо в одному ліжку?

– Це через Брі.

– А вона тут до чого?

– Що ти пам’ятаєш про вчорашній день?

– Я проводила час із Б’янкою, потім мені подзвонила твоя сестра і попросила вийти, поговорити з нею. Ми поговорили в її машині і… все.

Він кивнув.
– Бріанна підсипала тобі снодійне.

– Що? Навіщо?

– Вона збиралася зробити фото, де ти нібито з іншим хлопцем у ліжку, і розповсюдити їх. – Здається, мої очі ніколи ще так широко не розкривалися. – Але все обійшлося завдяки твоїм подругам і Долтону.

Блондин коротко розповів, як дізнався про те, що сталося.

Невдовзі після того, як я повідомила Марину, що вийду поговорити з подругою, подзвонила Дживон. Вона здивувалася такому пізньому візиту “подруги”, а потім швидко написала у спільний чат і поцікавилася в інших, хто міг до мене приїхати. Звісно, ніхто нічого не знав.. Це всіх насторожило.

До амнезії у Кріс було багато знайомих і друзів, з якими вона могла іноді проводити час, але втрата пам’яті звузила її коло спілкування. І якби раніше хтось міг подумати, що Кріс просто кудись поїхала розважитися, то тепер Дживон одразу написала про свої підозри Джасперу. А він насторожився, згадавши про нещодавній від’їзд Бріанни, і поспішив усе перевірити.

– Я отримав повідомлення від Долтона вже по дорозі, – тон Джаса давав зрозуміти, що його злість і досі не вщухла. – Якби він випадково не побачив Ніксона і Брі, які витягали тебе, сплячу, з її машини, твоє місцеперебування довелося б шукати набагато довше. Я встиг вчасно.

Почуте про змову Брі з Ніксоном було не так просто переварити. Вони зустрічалися для виду, а самі, тим часом, планували помститися Кріс. Але напоїти снодійним? Сфотографувати в ліжку з іншим хлопцем? Та це вже не підлітковий роман! Таке лише в серіалах трапляється.

Рука Джаспера ковзнула під ковдру, обіймаючи мене за талію й притягуючи ближче. Я насупилася, коли його обличчя опинилося всього за кілька сантиметрів від мого — і помітила новий синець на правій щоці.

Ніжно провела пальцем по його шкірі, хоча в думках лаяла себе за власну безпечність і довірливість. Не тільки потрапила в добре продуману пастку, а й завдала купу неприємностей іншим, змусивши їх хвилюватися.

– Не мовчи.

– А що сказати?

– Ти не злишся на мене?

– З чого б мені сердитися? Навпаки, мені варто подякувати за власний порятунок.

Я не хотіла навіть уявляти, що ще могла б утнути Брі, якби він не з’явився вчасно. Напевно, у книжках це завжди працює однаково: головний герой приходить у потрібну мить і рятує героїню.

– Але саме я був головною причиною такого вчинку Брі.

І це теж типово для головного героя.

– Бріанна не маленька дівчинка. І навіть якщо її дії викликані закоханістю, ніхто не змушував її підмішувати снодійне. Вона має відповідати за свої вчинки.

Він коротко кивнув.
– Не хвилюйся. Вона заплатить за все, що скоїла. Учора я поговорив із Шарліз і наказав вгамувати Брі, поки батько нічого не дізнався. Інакше безсумнівно дійде до розлучення.

– Хіба такий розвиток подій не вигідний тобі?

– Ні. Мій батько не здатен залишатися сам. Усе одно знайде собі нову пасію. Краще вже хай буде Шарліз — на неї я зможу натиснути, якщо буде потрібно.

Після короткої паузи він знову заговорив:
– Тобі треба подзвонити місіс Картер. Аманда збрехала, що їй потрібні твої поради, і для всіх ти начебто ночувала в неї. Ви готувалися до майбутнього танцювального вечора.

Я застогнала, згадавши про сьогоднішній бал.

Відмовитись і не піти туди я не могла. Ми планували завершити останній пункт нашої “місії свахування” Еша і Менді. Не можна сходити з дистанції, коли вже майже дісталася фінішу.

***

Аманда крутилася перед дзеркалом, уважно розглядаючи власне відображення. Для неї танці були важливою подією — вона чітко дала зрозуміти, що це щось на зразок генеральної репетиції випускного балу. І вона просто зобов’язана там сяяти.

– Я знаю, королевою будеш ти, Гарбузику! Але ми як обличчя, – вона на мить замовкла, а потім і з кокетливою посмішкою уточнила: – як прекрасні обличчя Ред Нокса повинні підтримувати наш імідж.