27

— Я був приголомшений, коли все раптом перетворилося на якесь божевілля! — ми сиділи в кімнаті Джаса, де можна було нарешті говорити відверто, не боячись чужих вух. — Спогади того дня почали стиратися одне за одним, а на їхнє місце приходили нові. Це було по-справжньому страшно. Айщ!

Джаспер зашипів, щойно я почала обробляти рану на губі.

— Потерпи, — вибачливо усміхнулася я. — Але ти не виглядаєш, як людина, що все забула.

— А я й не забув. Намагався абстрагуватися, подзвонив тобі, але ти не відповідала. Довелося розповісти автовідповідачу про те, що сталося, на випадок, якщо справді пам’ять зітреться. Але я не забув. Тобто, розумієш, у мене є нові спогади замість старих, але водночас я усвідомлюю, що це маячня і що день я провів із тобою. Це мега дивно.

— Я принесла записи з камер спостереження. Все буде добре. Це доказ того, що ти був зі мною, а не десь на іншому кінці міста й не купував наркотики.

Я потягнулася за маззю, але не встигла — його руки раптово обхопили мою талію й притягнули ближче. Теплі, сильні обійми застали зненацька. Я завмерла з ваткою й тюбиком у руці. Що мені зробити зараз? Варто обійняти його у відповідь?

Нарешті я несміливо торкнулася його плеча, вчепившись у м’яку тканину футболки.  Не знаю, яка роль відводилася Джасперу, чому всесвіт вирішив злити фейкове відео в мережу, але дозволити зробити з нього маріонетку на благо Менді та Еша я не могла.

Так, я могла порушити гармонію книжного всесвіту.
Я могла порушити гармонію самим лише своїм перебуванням тут.

І, мабуть, я перейняла егоїстичні риси характеру Кріс. Мені було байдуже на долю головних героїв. Якщо вони не зійдуться у старшій школі, для них напишуть другу книгу, в якій вони, попри старі/нові перешкоди, будуть разом. Однак другорядних і поганих для головних героїв персонажів не чекало світле майбутнє.

В цей момент я збиралася боротися з навішуванням на себе або Джаса ярликів «поганих персонажів».

– Дякую тобі, Кріс, – голос Джаспера звучав тихо й приглушено.

– Немає потреби дякувати мені. Ти не винен. Як я могла залишити все як є?

Він відсторонився. Його зелені, по-справжньому пронизливі очі дивилися на мене із щирою вдячністю.

– Не за це, Крісі. – Не розуміючи, про що він говорить, я підняла брову. Джаспер усміхнувся. – Дякую, що втратила пам’ять.

Ці слова привели мене у ще більше замішання.

– Звучить дивно, правда? Але я справді вдячний, що ти забула минуле. Що перестала бути тією дівчиною, якою була. Стала іншою. І я не хочу, щоб ти згадала все й повернула собі стару жагу до уваги та стервозність. Залишайся нинішньою Кріс.

– Джас… – прошепотіла я, вражена його словами.

– Знаєш, наші стосунки зараз нормальні. Я можу покластися на тебе, абсолютно в усьому довіряти. Я знаю, що в будь-який момент можу знайти тебе й не побачу поруч із тобою хлопця. Або тебе під ним. – Він якось гірко всміхнувся. Наче бачив подібну картину.

– Джаспере...
– Зачекай. – Вкотре перебив він. – Ти багато разів питала, що нас пов’язує і про мої почуття. Раніше в нас були жахливі стосунки. Токсичні. І вони руйнували мене. Тому що я кохав тебе, а ти маніпулювала мною завдяки цим почуттям. Завдавала болю щоразу. І щоразу тобі було байдуже. Я бачив байдужість у твоїх очах. Але не міг зупинитися. Намагався переграти тебе. Думав, що, зруйнувавши твої стосунки з Ніксоном, стану хоч трохи ближче до мети, й продовжував чіплятися за тебе. Я був жалюгідним. Знаю.

Я мовчала. Джаспер ще не закінчив, а мені вже хотілося його обійняти й подумки сварити Крістін. Як вона могла так поводитися? Чи, може, вона навіть не здогадувалася, що під маскою холодного й нахабного хлопця ховається досить вразлива людина?

– Я не припускав, що амнезія змінить тебе. Ти ніби інша людина. Прийшла на заміну Кріс і врятувала мене.

Ох.
Серце пропустило удар.

«Врятувала мене».

Тюбик з маззю вислизнув з пальців і безсило впав на ковдру.

Руки самі лягли йому на плечі, відчуваючи тепло крізь м’яку тканину футболки. Я вперше зазирнула в його очі по-справжньому відкрито, відчуваючи, як руйнуються останні бар'єри. Здавалося, він відчував те саме, але не квапив події, дозволяючи мені зробити перший крок самій.

Я стояла на самому краю. Зроблю крок у безодню — і дороги назад не буде. Але чи хотіла я відступати? Чи хотіла повернутися? Тепер я не знала відповіді.

Життя тут перестало здаватися нереальним, картонним, воно подобалося мені значно більше за колишнє. Зараз, поруч із Джаспером, я відчувала себе на своєму місці.

Може, моя справжня реальність була саме тут? Може, це і є правильно?

Я посміхнулася власним думкам і зробила вибір. Провела долонею по його шиї й нахилилася ближче.

– Не хочу нічого згадувати. Хочу до самого кінця залишатися тут. З тобою. – На його переніссі з’явилася зморшка від моїх останніх слів, але я не дала йому часу їх обдумати. Скоротила останню відстань.

Його губи виявилися сухими, але такими м’якими й такими бажаними, що все навколо зникло.

***
Джаспер сидів поруч, схилившись над столом, і швидкими рухами олівця креслив схему заплутаних стосунків головних героїв.

– Отже, – заговорив він, не відводячи погляду від аркуша, – ти кажеш триматися подалі від Менді та Зої? Вони здатні впливати на події й навіть змінювати минуле?

Я невпевнено кивнула.
– Щось на кшталт того.

– І ти дізналася про це в суботу, випадково зустрівши їх?

Знову кивок.

– Коли з мене збиралися зробити безнадійно закоханого, ти втрутилася, бо знала про цей вплив Менді?

– Ні. Я підслухала розмову Зої з її другом, – м’яко виправила я його. – Вони говорили про те, що ти давно закоханий у Менді й що вони збираються відкрити всім очі. Тож я свідомо пішла рятувати тебе від цієї історії з нерозділеним коханням.

Джаспер потер перенісся.
– Вайлдер… хто вона? Людина з якимись суперздібностями?

– Вона… – я прикусила губу.

Розказати правду про головну героїню та книжковий світ? Але чи повірить він? А якщо й повірить, чи залишаться наші стосунки такими, як є? Почнуться зайві запитання на кшталт «а як ти дізналася, що це книжковий світ? Чому головна героїня – Менді?». Тоді він докопається до правди, що я не Кріс і не з їхнього світу. Ні! Нізащо! Я не могла цього допустити!