20

Машина зупинилась біля дому Аманди. 
Я нігтем підчепила на телефоні край стікера з героєм із тутешнього популярного мультика. Відклеювала його наполовину й знову притискала, наче від цього залежала моя доля.

Так, я дуже хвилювалася через майбутню розмову з дівчатами, але сидіти весь вечір у машині не мало жодного сенсу. Тож я глибоко вдихнула, вийшла й рушила до дверей. Чорт його знає, як я виправдовуватимусь, але винна тут тільки я сама. Могла б дозволити Зої здійснити свій план і спокійно позбутися зайвої уваги Джаспера.

«— Мг. І після цього отримати ще більше його уваги, але при цьому він би перейшов на бік Менді та руйнував образ і репутацію популярної дівчини. А поки я перебуваю в тілі Кріс — це була моя репутація, моє тіло і моє життя. — Після цих роздумів я твердо натиснула на дзвінок».

Я знаю, що рішення самій ухопитися за Джаса не найкраще, але наразі воно – єдино правильне. Мені варто було подбати про себе, а дотримуючись позиції «я вся така правильна, добра й чесна», головні героїні у книгах далеко не заходили.

Куди заведе мене мій вибір — гадки не маю. Зате вже зараз треба готуватися до наслідків після сьогоднішньої сцени в їдальні. Подружки Кріс явно жадають відповідей і подробиць.

Двері відчинила Аманда, вдягнена в піжаму. Без звичного глянцевого вигляду, навіть її волосся було зав’язане у недбалий пучок. Її обличчя без макіяжу залишалося привабливим, просто тепер вона нарешті виглядала як звичайний підліток.

— Привіт.

***
— Ну! Розповідай!

— Так-так! Ми всі уважно слухаємо! Як ви почали зустрічатися з Томсоном?

— До якої бази ви вже дійшли?

Ого. Їм справді цікаво почути подробиці.

— Ем… — і що відповісти? — Ми лише в п’ятницю ходили на побачення й поки не дійшли ні до однієї з баз.

— Жартуєш? Ви навіть не цілувалися? — Очі Стелли розширилися від подиву.

— Ні.

— За руки хоч трималися? — зі смішком запитала Дживон.

— І обіймалися.

— О-о-о, а це вже прогрес, — промовила Аманда іронічним тоном, приєднавшись до Дживон та Стелли.

Вочевидь, після змін в поведінці Кріс, їм подобалося мене підколювати. Та я не переймалася — спокійно їла своє шоколадне морозиво. Зрештою, звідки їм знати про переселення душ? Та ще й у різні світи.

— Ніколи б не подумала, що Томсон — правильний хлопчик, — клацнула язиком Стелла, взявши ложку. Вона приєдналася до мене, зачерпнувши ложкою морозиво. — У нього завжди була аура поганця.

— Ага, у Долтона, без сумніву, аура краща, — кинула Аманда.

Стелла мало не вдавилася морозивом після цих слів.

Дживон засміялася. Її погляд знову перемістився на мене.

— Не буду питати, чому ти не розповіла нам одразу про різкі зміни у твоєму особистому житті. У тебе повинні бути свої причини. Але, погодься, дивно: розійшлася з Ніксоном — і відразу ж занурюєшся в нові стосунки? Судячи з твоїх слів, із Томсоном усе виглядає серйозно. Чи не зарано?

— Не знаю, — я відсунула чашку з морозивом убік, відчуваючи на собі їхні погляди. — Чесно кажучи, я й сама не розумію, що саме у нас із Джасом, і афішувати наші стосунки перед усією школою було дурним поривом.

— Через Менді?

Я мовчки кивнула.

— Джаспер непогана партія. Він красивий, розумний, багатий, грає у теніс, – відзначила Дживон.

— Останнє — величезний плюс, — захихотіла Аманда.

— Авжеж. Дивитися, як він грає, справжнє естетичне задоволення. На відміну від футболістів, які весь час врізаються один в одного.

Аманда зітхнула так сумно, що навіть морозиво здалося несолодким.

— Якось Том отримав струс мозку.

— А Долтон якось вивихнув щиколотку. Тож, — звернулася до мене Стелла, — хвилюватися за здоров’я Томсона тобі не доведеться.

— У нього ж скоро гра, так? Ти підеш його підтримати… як його дівчина?

— А я повинна?

Дівчата одночасно закивали.

— Джаспер — темна, але бажана фігура у школі. Дівчат, які до нього чіплятимуться, хоч греблю гати.

— Їх не злякає ані його рідня, ані ти. Повір.

До речі, про родичів. Аманда мені дещо нагадала.

— У п’ятницю ми з Джасом вечеряли з його сім’єю і...

— Хіба в п’ятницю у вас не було перше побачення? — Я кивнула, і Дживон зі сміхом вилаялася. — Матір божа, він що, на перше побачення сімейку притягнув? Ну й номер!

— Я не про те! — відмахнулася я від неї. — Там була Брі.

— Навіщо ти згадуєш цю суку?

Вони дадуть мені договорити? Дивом стримала бажання закотити очі.

— Заждіть! Я ще не дійшла до суті! Її мати, Шарліз, вирішила повернути доньку в Ред Нокс.

У наступну мить мені відповів дружний хор голосів:

— ЩО?!

— Я правда не певна, коли саме вона повернеться, але факт залишається фактом.

Стелла спершу заплющила очі, а потім схопила свою сорочку з підлоги, зганяючи на ній злість.

— П’явка! Щоб її! Чому вона досі не здохла від сифілісу в Лондоні!

Хм. Аманда мала рацію, коли говорила, що ненависть Стелли до Бріанни сильна. Поки Стелла люто шматувала бідну річ, я весело оголосила:

— У мене закінчилися новини. Амандо?

— М?

— Ти ж нас покликала, щоб ми дали тобі пораду.

Стелла різко відкинула сорочку, знову повернувшись до свого звичного спокійного стану.

— Погоджуюся з Кріс!

Аманда спочатку мовчала, нервово стискаючи край піжами,  а потім таки наважилася:

— У нас із Томом… ми…

— Святе лайно на паличці, ти вагітна?! — закричала Дживон.

— Що? Господи, ні, звичайно ж ні!

— Тоді в чому справа?

Аманда знітилася. Вона обхопила подушку обома руками й опустила голову.

— Том подав заявку в Прінстон.

Я розгублено глянула на решту, наче вони могли пояснити, що не так з цим навчальним закладом. Важко зрозуміти ситуацію, коли не знаєш подробиць.

— Але хіба це не чудова новина? — запитала Стелла, підсунувшись ближче до Аманди. — Ви ж шалено закохані одне в одного і, можливо, будете вчитися в одному університеті. Ідеально ж для вас.