19

Один крок.
Напруження в тілі змусило пригальмувати. Знайоме відчуття підкрадалося поступово, ламало контроль та нав’язувало чужі думки. Я розуміла, що не можна робити цей єдиний крок. Але залишити все як є теж не можна.

Простягнувши руку вперед, я вхопилася за край футболки Джаса й потягнула його на себе. Відводячи його за межі впливу головної героїні.

Він моргнув, зосереджуючи погляд на мені, повний подиву.

— Кріс, що ти…?

— Від тебе чекають відповіді.

Заодно дізнаюся: це вплив Менді чи Зої не брехала? І чи можна вирвати когось іншого з-під її влади?

Джаспер збентежено озирнувся в їхній бік, а тоді знову на мене.

— Відповідь?

Чому він виглядає таким загубленим? Наче й не пам’ятає розмови з ними.

— Томсон, ти ж не будеш заперечувати свою закоханість? Усім цікаво почути! — Менді намагалася зупинити Зої, але та знову відштовхнула її руку й хотіла наблизитися до нас.

Страх змусив відступити й потягнути блондина за собою, змусивши зробити крок назад. Він запитально підняв брову, таким чином питаючи: «Що я роблю?» .
Навіть Зої застигла на мить, збита з пантелику моїми діями.

— Потім, — одними губами прошепотіла я Джасперу.

Він подивився на мене довго й уважно, ніби зважував, перш ніж знову зосередився на поставленому питанні.

— Закоханий? Я закоханий у Менді Вайлдер? — Після своїх слів він засміявся, ніби почув смішний анекдот. — Ви обкурилися? Чи це ваші фантазії про мене? Крихітко, раджу забути. Ваші мрії ніколи не здійняться!

《— Отже, ніякої симпатії до Менді немає, — відзначила я подумки з полегшенням.》

— Тобто ти заперечуєш? Ще скажи, що я збрехала про дружбу ваших матерів!

Ох. Поганий знак.

Я побачила той шалений, лютий блиск, що промайнув у його очах. Дарма Зої згадала його матір. Джас страшенно злився, коли батько віддав Шарліз перстень його покійної матері. Боюся уявити, чого тепер чекати від нього.

— Не набридло? — втрутилася я. — Виставу влаштували, ще й матір Джаса приплела.

Джаспер глянув у мій бік. Що? Я зробила щось неправильно? Або сказала? Чи це головна героїня зі своїм впливом? Я опинюся крайною?

Паніка вже підступала, але в наступну мить він раптово схопив мою руку, міцно стиснув і підняв наші переплетені пальці догори. Прямо перед усією школою.

《 — Добре, – переконувала себе, – я мала бути готова до всього, коли на це зважилася. 》

— Думаю, цього достатньо, щоб усі отримали відповідь? — голосно звернувся він до Зої, а тоді й до всіх присутніх у їдальні. — Якщо так, то ми залишаємо вас, — і він попрямував до виходу, тягнучи мене за собою.

За спиною пролунав істеричний крик Зої:
— Ти ще пошкодуєш, Томсон!

Чомусь я вірю її словам. За допомогою Менді вона й справді може багато чого досягти. Сьогодні вона ледь не зробила з Джаспера безнадійно закоханого. А що буде завтра? Аби не перейматися зайвий раз, варто подумати про розвиток оригінального сюжету. Найкращим виходом було б примирити Еша з Менді і закінчити тим самим книгу!

《— Хіба це не геніальний план? Вони возз’єднаються, отримають свій хепі-енд — і нас усіх, нарешті, залишать у спокої. Блискуче.》

Ми вже йшли коридором, коли телефон почав гудіти від повідомлень, які приходили одне за одним.Я вирішила їх ігнорувати. 
Мій вчинок полегшив життя Аманді — тепер їй не доведеться зберігати чужі секрети. Усміхнулася. Думаю, вона вже розповідає Дживон і Стеллі про все.

— Кріс, — різко заговорив Джас, — скажи мені, якого біса ти дружила з ними? У них же з головою не все гаразд.

Похитала головою.
— Я не можу відповісти на твоє питання, бо забула минуле. Але я хочу, щоб ти послухав мою пораду. Це заради твого ж блага. Не потрібно наближатися до Менді.

Він здивовано підняв брову.
— Ти ревнуєш що ли?
— Ні. Просто повір мені, Джаспере. Чим менше контактуєш з нею — тим менше у тебе буде проблем.

— Що за нісенітниця?

— Ти пам’ятаєш, що було до того, як я прийшла?

— Ми розмовляли.

— Про що?

— Е-е… до чого ти хилиш? Я не страждаю амнезією.

— Якщо ти справді все пам’ятаєш, то не здивуєшся, якщо я спитаю: ти справді спав з Менді?

— Що? Спав із Вайлдер? Ти з глузду з’їхала?! Ти її бачила? Кріс, це ж відвертий абсурд!

— Отже, не пам’ятаєш! — важко зітхнула. — Джас, я ще не пообідала, та й через тебе втратила час, тож піду. Подумай, а коли дозрієш для запитань — подзвони.

Не думаю, що прямо зараз Джас готовий вислухати правду про Менді. Немає сенсу шокувати людину одразу такою новиною. Нехай перетравлює, обдумує, повертається до того, що сталося. 
А коли він буде справді готовий почути факти, а потім і прийняти їх — я розповім йому. Не всю правду. Ні. Розкривати свій секрет я не збиралася. Але ж можна поділитися якоюсь її частиною.

— Кріс! Гей, ти не можеш просто отак піти!

Знизала плечима.
— Хіба ти теж не голодний? Чула, у тебе змагання намічається. Для продуктивних тренувань треба добре харчуватися, чи не так?

— Все одно нічого не розкажеш, так? — Похитала головою. — Гаразд, йдемо обідати.

Він знову взяв мене за руку.
— А це навіщо?

— Я вже відкрито заявив, що зустрічаюся з тобою.

Клацнула язиком.
— Мушу зазначити, що це було досить пафосно. І це зовсім не означає, що ми справді зустрічаємося.

— Як скажеш.

Ми поверталися до їдальні під перешіптування з різних боків.

— Бачили, що сталося в їдальні?
— Вони справді зустрічаються?
— Хіба я не казала, що її поведінка — гра? Вона просто хотіла таким чином змінити одного хлопця на іншого.

Що ж. Це буде досить довгий день.