18

Зої збиралася влаштувати виставу перед усією школою. А щоб зібрати максимум глядачів, кращого моменту, ніж обідня перерва, годі й шукати. Отже, мені неодмінно слід бути в їдальні, аби зірвати її плани.

Сюжет змінювався на очах, але саму Зої я не боялася. Вона — другорядний персонаж, який сам по собі не важливий. Але, коли вона була поруч із Менді, то її вплив, як найкращої подруги головної героїні, ставав помітним. І я не знала, чи зможу протистояти їм і не стати знову маріонеткою, якщо маю грати роль антагоністки.

Цікаво, відстань якось впливає? Якщо я триматимуся від Менді подалі, то залишуся самою собою? Випадок із Джасом якраз міг стати чудовим експериментом: чи справді навколо Менді існує якась «зона впливу»?

– Кріс, – вирвав мене з роздумів голос Дживон, – між тобою й Ніксоном щось сталося? Ми не хотіли лізти, але ви вже тиждень не розмовляєте.

Я повільно моргнула.
Ох, Ніксон. Я вже встигла забути про цього хлопця. А дівчата досі нічого не знають? Я ж була певна, що Нік давно розпустив по школі чутки про наш розрив.

«– Точно! Ось чому було таке затишшя. Ніяких перешіптувань за спиною чи запитань від подруг. З чого б це Нік мовчав, мов риба? Тим більше, після того, що сталося в п’ятницю. Підозріло».

І що накажете робити? Дочекатися вечора чи розповісти зараз? Невідомо, чим закінчиться майбутня ситуація з Джасом, тож краще прояснити все, що стосується Ніксона, тут і тепер. 
Тільки ось слова потрібно добирати надзвичайно обережно. Банальне «не зійшлися характерами» не підійде. Репутація Кріс і так далека від кришталевої, а Ніксон із легкістю може все перекрутити у вигідному для себе світлі.

– Ми розійшлися. Він зраджував мені. – Жодних прикрас, тільки правда.

– Що?! Він зраджував тобі?

– Що?! Ви розійшлися?

Поки Стелла й Дживон реагували кожна по-своєму, Аманда тим часом ухопила мене під руку й потягла вперед по коридору, сказавши, що час іти обідати.

– Аманда, стій!

– Ти все знала, так? – крикнули вони в унісон, наздоганяючи нас.

Я ж відчувала тремтіння в руках, сама не вірячи, що збираюся зробити. Діяти, прислухаючись лише до інтуїції, можливо, було трохи імпульсивним рішенням. Але, якщо врешті-решт ідея спрацює, я знатиму спосіб уникнути придушення волі поруч із Менді.

Однак я не була готова зіткнутися зі сценою, що розгорталася між Зої й Джаспером, відразу після того, як переступила поріг їдальні.

Біля нашого столика стояла Зої. Вона махала руками, щось доводячи Джасперу. Сміх Далтона і Зейна враз урвався, і вони завмерли, витріщившись на блондина, ніби щойно стали свідками неймовірного.

– Що ця дурепа робить біля нашого столика? – агресивно прошипіла Аманда, так само втупившись у Зої. – Хіба я не казала їй не показуватися нам на очі?

– Коли це? – поцікавилася Стелла.

– Минулого тижня, коли з Гарбузиком зустрічалася.

– Ви зустрічалися без нас?

Аманда театрально закотила очі на ревнощі в голосі Дживон, тяжко зітхнула й швиденько переказала історію про нашу випадкову зустріч із Менді, обережно оминаючи будь-які згадки про мене й Джаса.

Я тим часом не відводила очей від Джаса.

Він не виглядав розлюченим — швидше розгубленим. Його очі ковзнули по Зої так, наче він бачив перед собою божевільну. Він раптом підвівся, відповів їй щось, а тоді збирався йти. Встиг зробити лише три кроки, коли в дверях з’явилася Менді. У ту ж мить щось змінилося в ході Джаса, у його погляді, і що ближче була Менді, то помітніше це ставало.

«— Зі мною відбувалося те саме? Якщо нічого не знати, то й не помітиш жодних змін.»

— Ти не можеш піти, ніби нічого не сталося! — крикнула Зої, а її подруга вчепилася в неї.

— Зої, що ти робиш?

Та вирвалася й зневажливо глянула на блондина.

— Що я роблю? Я просто хочу, щоб цей боягуз нарешті визнав свою закоханість у тебе, — зло промовила вона. — Давай, Томсон! Саме час розповісти про все. Іншого шансу не буде! Ти любиш Менді?

Люди в їдальні зашепотілися, дехто навіть телефони дістав. А сам Джаспер стояв, наче вкопаний.

Я вдихнула глибше. Час виходити на сцену?

«— Вибач, Зої, але безнадійного закоханого шанувальника в Менді не буде. Навіть якщо я сама поки не знаю, що робити далі у стосунках із Джаспером — цей хлопець був моїм. мій. І хай спробує не виправдати моїх очікувань!»

Назад дороги немає. Навіть якщо серце б’ється, як скажене, треба йти вперед. Як і було задумано.

Я рішуче пройшла повз подруг Кріс, які завмерли в ролі глядачок, і швидко рушила в центр подій, сподіваючись випередити Джаса. Нервове тремтіння не зникло, але я доклала максимум зусиль, стираючи з обличчя будь-які емоції.

Десь за п’ять кроків до Менді я відчула щось невидиме, ніби прохолодний подих вітру ковзнув по шкірі. До Джаса залишалося два кроки, і з кожним кроком я все сильніше відчувала зростаючий тиск.