13

Сьогодні в машині поряд із Джаспером я не відчувала страху чи побоювань. Може, тому що він сам виглядав розслабленим. Або ж коли він перестав сипати погрозами, я перестала відчувати до нього неприязнь? Адже неагресивний Джаспер був милим і чарівним хлопцем.

Можливо, Крістін даремно так відчайдушно чіплялася за Ніксона й намагалася відштовхнути від себе Джаса?

Так, стоп! Мене вкотре почало заносити. Тому вчасно зупинила себе й вирішила відволіктися, щоб дізнатися дещо у хлопця.

— Джаспере, а хто твій батько? – запитала я й одразу почала виправдовуватися, натрапивши на запитальний погляд хлопця: — Не подумай нічого зайвого! Просто цікавість. Розумієш, всі навколо стверджують, що від тебе слід триматися подалі. Що твій батько дуже впливовий і з тобою небезпечно зустрічатися.

Грайливий настрій Джаспера зник в одну мить, а вираз обличчя змінився на похмурий.

— От як, значить?

— Не сердься.

— А ти сама що думаєш? Від мене варто триматися подалі?

Джаспер Томсон досі залишався для мене загадкою. Спершу була переконана, що він поганий хлопець, за яким тягнуться неприємності. Але, якщо не рахувати його погроз, нічого справді лихого він так і не зробив.

— Я поки недостатньо добре знаю тебе. Подивимося на твою подальшу поведінку.

Він кивнув з усмішкою. Що ж, гадаю, моя відповідь його задовольнила.

— Мій батько – Бенджамін Томсон. У нього власний бізнес, а три роки тому він став мером Сан-Хосе.

Мої губи розкрилися у беззвучному «О».
Неочікуваний поворот. У підліткових романах такі персонажі зазвичай далеко не білі та пухнасті, від них краще триматися подалі й не переходити їм дорогу.

Здається, я починаю розуміти причину поведінки інших. Попередження Дживон, що грати з Джаспером – те саме, що бавитися з вогнем. Небезпечно. Слова Марини про те, що у Еда можуть виникнути проблеми через мої стосунки з Джаспером.

— Що? – іронічний голос Джаса увірвався в мої роздуми. – Тепер, коли ти дізналася, хто мій батько, твоє ставлення зміниться?

— Навряд чи. – Заперечно похитала головою. – Я й до цього припускала, що твій батько має якусь владу в місті. Відверто кажучи, я вже почала думати про твого батька як про мафіозі. Усі його бояться.

Джаспер щиро й голосно розсміявся.
— Мафіозі? Ти серйозно, Крісі? Ти що, «Хрещеного батька» передивилася на дозвіллі?

У відповідь на його слова я ляснула хлопця по плечу.

— Не знущайся! Ти змушуєш мене почуватися ніяково.

— Ніяково, — задумливо повторивши слово, Джас клацнув язиком. — І справді, наче інша людина.

Я у ту мить мало не отримала серцевий напад, уже подумки прикидаючи, що сказати у виправдання, коли він з усмішкою додав:
— Але твої зміни на краще. Мені подобається.

Після цього я знову змогла нормально дихати.

Мене жахливо лякали такі моменти. Я не знала, що буде, дізнайся хтось про наш обмін із Кріс. У кращому випадку мене будуть вважати божевільною. Втім, я перебувала в книжній реальності, а тут жили зовсім за іншими правилами.

— Рада це чути. — На більший відгук мене не вистачило. До того ж, краще змінити тему. — Ми скоро приїдемо?

Джаспер кивнув. Він пояснив, куди ми прямуємо, і що в дорозі проведемо ще пів години. Решту часу ми зрідка перекидалися фразами, але здебільшого в салоні грала музика і ми мовчали.

Коли ми нарешті дісталися до місця призначення, а потім ще йшли по причалу, я подумки вгадувала, біля якої з яхт зупиниться Джас. Кожна виблискувала на сонці, відрізняючись формою й розміром, і очі просто розбігалися. У той момент, коли я озирнулася на одну з них, Джас різко зупинився – я врізалася йому в спину.

Він розгублено обернувся.
— Крісі, ти повинна бути обережнішою,– сказав він тихо, але з повною серйозністю.  – Тут можна впасти у воду.

— Ох. Вибач. — Я зробила крок назад, відчуваючи, як обличчя спалахує від сорому.

Джаспер з ледь помітною усмішкою відійшов убік і простягнув руку, запрошуючи мене ступити на борт «Джульєтти».

Піднявши очі, я не змогла приховати свого здивування. Переді мною височіла білосніжна двопалубна яхта, така сліпуча, що аж різала очі. Такий розмах я бачила раніше хіба що у фільмах чи серіалах, де багатії влаштовують розкішні вечірки.

Знову й знову дивувалася багатству сімейства Томсонів (чи, може, варто подякувати автору роману за таку щедрість на їхню користь?). Не уявляю, скільки потрібно мати грошей, аби не лише купити таку яхту, а й дозволяти синові кататися на ній, мов на велосипеді?

Добре, що я не здуріла й не відмовилася від прогулянки на яхті. Це стало б великою втратою.

Але зустріти тут інших людей я точно не очікувала. Ще більшим сюрпризом стала присутність Бріанни. Звичайна прогулянка на яхті миттєво перетворилася на майбутню драму, яку я відчувала за кілометр.

— О, Джас, ти прийшов, — нам махнув хлопець значно старший за Джаспера.

Його риси обличчя були м’якшими, але невловимо нагадували його. Джас якось згадував про старшого брата — мабуть, це він?

І тут блондин, замість пояснень, легенько  підштовхнув мене у спину, змушуючи рухатися до столу, за яким сиділи четверо. Моєму обуренню не було меж. Одним із тих людей, без сумніву, був його батько. Він притягнув мене сюди для знайомства з сім’єю? Що за чортівня?! Ми ж домовлялися з ним! Жодного тиску з його боку, а він привів мене на вечерю з родиною!

«— Дарма я дозволила собі розслабитися! — насварила я себе подумки».

— Привіт, Джассі, — голос Бріанни бризнув цукром. Вона сяяла так, ніби чекала його все життя.
А мені — навіть не посміхнулася. Дісталося лише сухе:
— Кріс.

Ага, я теж рада тебе бачити!