10

**
Відкрити очі було важко. В них ніби насипали піску. Довелося кілька разів кліпнути, перш ніж змогла сфокусувати погляд.
Біла стеля. Значить, я не в своїй кімнаті і не вдома у Кріс.

То де я? Останнє, що пам’ятала, — розмова із Зої та Менді. Жах, у якому я втратила контроль над власним тілом.

Біля вікна, схрестивши руки, стояла людина. Завдяки світлому волоссю я майже відразу впізнала його.

— Джаспер?

Блондин озирнувся. У кілька кроків він подолав відстань між вікном і ліжком.

— Кріс, — голос Джаса звучав трохи розгублено, — покликати лікаря?

Я похитала головою.
— Що зі мною сталося?

— Ти знепритомніла. Аманда все мені розповіла про сутичку з тією істеричкою. Я зранку сам про все подбаю.

— М?

— Я накажу директору вигнати їх. — Його долоня турботливо лягла на мій лоб. — Як ти себе почуваєш? Твоя мама скоро повернеться, вона поїхала забрати деякі твої речі.

— Все добре.

Насправді я все ще відчувала слабкість і хотіла знову заснути, проте зуміла вимучено усміхнутися.

— Джаспере, можеш пообіцяти мені дещо?

Він швидко кивнув.
— Звісно.

— Не чіпай тих дівчат. — Він збирався заперечити, тож я торкнулася його руки на моєму лобі й прибрала її. — Джас, я достатньо їм наговорила й пригрозила. На цьому треба зупинитися.

— Не час грати в добру дівчинку! У тебе зламана рука, а сьогодні тобі плеснули водою в обличчя, і ти опинилася в лікарні після розмови з ними. Чого чекати далі?

— Джас, я справді не хочу продовжувати цю дурну ворожнечу. Будь ласка. — Він стиснув губи, тож я з наполегливістю повторила: — Будь ласка, Джаспере.

Після хвилинної боротьби поглядами він, із складним виразом на обличчі, кивнув, погоджуючись.

— Мені це не подобається, Кріс. — Все ж, не зміг промовчати хлопець.

Думаєш, мені подобається? Але знову зустрічатися з головною героїнею та опинитися під чужим контролем мені хотілося ще менше!

— Дякую. — Промовила я з усмішкою, аби нарешті закрити цю тему. — І зроби ще одну послугу: налий мені води. Я страшенно хочу пити.

Та випити склянку води мені не судилося. Я нічого не встигла зрозуміти, як Джас завмер зі склянкою в руці. Увесь світ на мить зупинився. А потім із завидною швидкістю час почав відмотуватися назад. Це було схоже на перемотку фільму.

Ось Джаспер знову біля вікна, втрата свідомості у зворотньому порядку, розмова з Амандою біля кафе, «мої» погрози Менді та Зої. Вода, яку мені плеснули в обличчя, знову зібралася у склянку.

Час почав новий відлік, і світ ожив.
Я приголомшено кліпнула.

— …Стелла тоді збожеволіє.
— А?

Я сиділа навпроти Аманді, намагаючись сфокусуватися. Що сталося? Мене відкинуло назад у часі? Озирнулася довкола. Чому всі навколо спокійно займаються своїми справами? Ніхто не відреагував на повернення в часі. Невже тільки я бачила, як ми знову опинилися в кафе?

Питань «чому» ставало все більше, а тим часом Аманда продовжувала базікати.

— Далтон спав із Брі й деякий час був у неї закоханий. Через це Стелла від однієї згадки імені Брi скаженіє. — Це має статися саме зараз? — Тож май на увазі.
Схопила свій рюкзак із сусіднього стільця й прикрила ним обличчя. Наступної миті подруга Менді повторила трюк із «плесни водою в обличчя», проте вдруге я не могла дозволити так зі мною вчиняти.

Я піднялася на ноги та відступила. Краплі води все ж потрапили мені на одяг. Але цього разу шкода була мінімальною. Вистачило просто витерти серветкою рюкзак.

— Зої, припини!

— Але, Менді, ця сука це заслужила! Вона втерлася в твою довіру і спокусила Еша!

«— Все повторюється. Але я більше не відчуваю над собою контролю».

Раз нічого не обмежувало мою свободу дій — буду собою. Через втрату пам’яті я не повинна знати Зої й Менді.

Поклала рюкзак на стілець й, намагаючись показати здивування, глянула на них.

— Ви хто?

— А вона все грає роль ідіотки! Гей, може, освіжити тобі пам’ять?

Зої ринулася в моєму напрямку, тільки Аманда виявилася швидшою й зло відштовхнула дівчину.

— Послухайте, ви часом не забули своє місце? Жалюгідні та проблемні стипендіатки, яких директор із радістю викине з Ред Ноксу. Давай, — вона знову штовхнула Зої в груди. Тій довелося відступити на крок. — Спробуй мене вдарити, й дізнаєшся, як швидко можна вилетіти зі школи.

— Ага, — Зої погодливо кивнула, — ми такі жалюгідні стипендіатки. А що ви значите без грошей батьків?

— Ти тішиш себе думкою, що краща за нас? Але прийми факт — ти ніхто. — Аманда  роздратованно тицьнула їй пальцем у груди. — Забийся в свою нірку й не висовуй носа. Інакше ми прищемимо ваші мишачі хвости.

Менді встигла перехопити Зої до того, як та дісталася до волосся Аманди. Я схопила рюкзак. Пора було валити звідси. Не хочу брати участь у бійці, бо раптом знову хтось почне керувати моїм тілом. Встановити мир між нами теж не вийде.

— Пішли звідси. — Потягнула Аманду за руку.

Останній раз глянувши на дівчат, вона взяла свою сумочку і пішла за мною до виходу.

— Дарма ти мене зупинила. З ними було б покінчено, якби вона вдарила мене. — Невдоволено бурчала Аманда.

— Просто забудь про них.

Аманда знизала плечима.
— Гаразд. Підвезти тебе?

— Не потрібно. Я прогуляюся.