9

З Менді я познайомилася випадково.
Наступного дня після вечірки подзвонила Аманда з проханням зустрітися для серйозної розмови. Я погодилася, хоча й не уявляла, чого чекати від неї. Вона здається легковажною й більше зосередженою на самій собі. Темою для серйозної розмови у неї може бути будь-що: від «мої туфлі на випускний погриз собака» до «я зовсім не дурепа й помітила очевидні речі». Ця непередбачуваність Аманди не дозволяла розслабитися.

Що я скажу їй, якщо вона притисне мене до стінки? Запитає про різкі зміни в поведінці? Адже я повна протилежність її подруги. Скільки виправдань доведеться вигадати? Чи знову все зваліти на амнезію?

Ми домовилися зустрітися в кафе. Цього разу я не захотіла турбувати водія. Треба вчитися самій орієнтуватися в Сан-Хосе. Довелося скористатися навігатором, щоб дістатися туди, але я чудово впоралася із завданням і не заблукала.

Швидким кроком я попрямувала до столика, за яким сиділа Аманда. Вона якраз була зосереджена на головному занятті свого життя — селфі.

— Привіт. — Я сіла навпроти неї. Рюкзак відправився на сусідній стілець.

У відповідь на моє привітання Аманда відклала телефон і похмуро кивнула. І жодної «Пуся!» для мене.

Я нервово заламувала пальці, очікуючи, про що ж піде мова.

— У тебе невеселий вигляд. Щось сталося?

— Ти ще питаєш? — Аманда виглядала незвично сердитою, наче я її зрадила й зараз прикидаюся дурепою. — Ти кинула нас!

Хах?
— Я не розумію…

— Де ти була вчора? Нас у поліції пів ночі тримали, Стелла тепер під домашнім арештом.

Я згадала поліцейські машини біля будинку Даріана. Значить, Джас мав рацію. Їх забрала поліція.

— Все одно не розумію. Чим я могла допомогти? Розкидати копів? — запитала я жартівливим тоном. — Ми з Джаспером почули сирени, але вирішили не повертатися.

— З Джаспером? — вчепилася за ім’я, наче яструб. — А чому ти взагалі була з ним?

— А не можна? Ми ж не вороги з ним?

Вона схрестила руки на грудях.
— Знаєш, не тільки я стала помічати ваше з Джаспером раптове зближення. Ви зустрічаєтеся? Ти зрадила Ніксону?

Чому все завжди зводиться до Ніксона і зрад?
— Ні. І ні, я не зраджувала Ніксона. Та й нас із Ніком тепер нічого не пов’язує, я порвала з ним.

— ЩООО?! — Аманда різко нахилилася вперед. — Ти жартуєш? Як ти могла порвати з ним?

— Дуже просто.  — Знизала плечима, наче розрив з ним взагалі нічого не значив. — Він уже деякий час зустрічався з іншою дівчиною, а наші з ним стосунки себе вичерпали. Настав час рухатися далі.

Мої слова, здавалося, заспокоїли дівчину. Вона розслабилася і вже спитала більш спокійно:
— А Джаспер?

— Не впевнена. Час від часу він здається непоганою людиною.

— Краще б ти і далі зустрічалася з Ніксоном, — її тон був надзвичайно серйозний. Дивно, але скинувши маску дурнуватої легковажної дівчинки, Аманда здавалася іншою людиною.

— Чому?

— Джаспер тільки здається гарною партією, але я жодного разу не бачила, щоб у нього були до когось глибокі почуття. І чужі почуття його теж не хвилюють — він легко може викинути тебе зі свого життя. — Вона скривила губи. — А його сімейка...ще та гидота.

Сім’я Джаспера.
Чи варто ділитися моїм першим враженням від сім’ї Джаспера? Треба визнати, зустріч вийшла екстравагантною.

— Я нещодавно зустріла його зведену сестру. Бріанну. — Вирішила таки не мовчати.

— Ту, не від світу цього, німфоманку? Співчуваю!

— Німфоманку?

Аманда криво всміхнулася, наче пригадала щось кумедне.

— Коли десь півтора року тому батько Джаспера одружився з Шарліз, її дочку Брi теж перевели в школу. Веселі були часи. Ми тоді робили ставки: з ким ще переспить Брi і чи затягне вона в ліжко Джаспера. — Аманда зневажливо клацнула язиком. — Якось на вечірці до неї чіплявся хлопець, бо вирішив, що раз вона спить з усіма, то й з ним повинна. Але отримав відмову. Коротше, він почав наїжджати на неї, і тут з’явився Джаспер, мов білий лицар, і сказав відчепитися. Відтоді вона ходила за ним хвостиком.

— Але чому вона більше не вчиться в Ред Ноксі?

— Ах, це. Шарліз помітила симпатію дочки до Джаса й відправила її вчитися за кордон. Сподіваюся, вона не повернеться в Ред Нокс.  – Аманда похитала головою, а на додачу ще й зітхнула. — Стелла тоді з глузду з’їде.

— Чому?

Аманда хотіла щось сказати, але потім махнула рукою.
— А, ти ж не пам'ятаєш. Тоді я нагадаю тобі, — її голос понизився, а тоді вона мовила, немов розповідаючи державну таємницю: — Далтон спав із Брі й деякий час був у неї закоханий. Через це Стелла від однієї згадки імені Брi скаженіє. Тож, май на увазі.

Натяк тримати язик за зубами був зрозумілий.

— Гаразд, давай уже замовимо щось. — Сказала я, подумки дивуючись насиченому життю цих підлітків.

Вода, яку плеснули мені в обличчя, не дала й шансу почути відповідь. Шокована таким поворотом, я кілька секунд безпорадно кліпала, поки краплі повільно стікали по обличчю й падали на футболку.

Аманда ж просто вилаялася, питаючи, що, в біса, вони собі дозволяють.

— Ця сука заслужила!

— Зої, досить, — з’явилася ще одна дівчина. Я встигла відзначити її симпатичне обличчя й довге каштанове волосся.

Відчуття сильної вібрації, що пройшла всім тілом, змусило схопитися за край столу. Часу усвідомити, що відбувається, не було. Невластиві для мене думки одна за одною з’являлися в голові, підштовхуючи принизити цю дівчину. В одну мить мене охопив гнів, ненависть. Хоча я бачила її вперше.

Рукою взяла серветку зі столу й почала витирати обличчя. Але такі прості дії робилися не з моєї волі.

Почувалася маріонеткою, до якої насильно прив’язали мотузки й смикали за них. Жодного контролю над тілом, лише десь на задвірках свідомості залишалися перелякані думки й нерозуміння ситуації.

«– Що відбувається?»

— Ні! Вона зблизилася з тобою, увійшла в довіру й спокусила твого хлопця! Як я можу мовчати?

— Ви двоє…

Рот безвільно відкрився, щоб виплюнути наступні слова: