7

Я не хотіла йти на вечірку.
Зазвичай у книгах не варто очікувати нічого хорошого від походу в такі місця. Між закоханими відбуваються сварки через інших людей. Або зради. Фальшиві зради. Тобі підсиплять наркотик у напій. Тисячі різних варіантів.

Батьки Кріс зовсім не допомогли. Ед нібито затримується на роботі (чи у коханців?), а Марина на моє незрозуміле белькотіння про вечірку махнула рукою й дозволила піти. А я мріяла отримати категоричне «ні».

І ось я сиджу затиснута між Стеллою та Амандою на задньому сидінні «Порше», одягнена в максимально короткі шорти та чорну майку. У Стелли сьогодні волосся червоного відтінку, і Аманда дражнить її, називаючи «моя червона квасолинка». Дживон сидить за кермом, а поруч із нею на сусідньому сидінні — блондинка. Якщо пам'ять не зраджує, вона була однією з чирлідерок.

— Гей, Дживон, — голосно покликала її Аманда, — увімкни голосніше ту нову пісню!
— Ок.

Аманда дістала невелику пляшку зі своєї сумки й без слів відпила з неї. Потім штовхнула мене ліктем, передаючи пляшку мені.

— Що це?
У відповідь вона, відкинувши голову на сидіння, голосно й дзвінко розсміявшись.
— Лікер. — Вона знову підштовхнула до мене пляшку. — Пий, Крісі. Це допоможе розслабитися.

— Але…

— Гарбу-у-узик, — жартівливо протягнула Аманда, — давай, зробити ковток. Це допоможе скинути напруження.

— І зроби обличчя простіше. Ми їдемо веселитися, а не виступати з доповіддю на науковій конференції, — ліниво промовила Стелла.

Напруження й настороженість нікуди не зникли, проте я зробила невеликий ковток. Потім ще один. Захоплюватися алкоголем я не збиралася, але випити для підняття настрою можна. Це допомагає зловити правильний вайб.

— Я знайшла! — крикнула Дживон, і в наступну мить гучні біти й голос із легкою хрипотою наповнили салон. Виконавець мені був незнайомий, але це не завадило відчути музику з перших секунд. Ідеально для відриву на вечірці.

— Давно ми не веселилися разом.

Стелла забрала пляшку й повторила мої дії, тільки відпила значно більше. Потім передала випивку вперед.

Дах машини від’їхав назад. Легенький теплий вітерець торкнувся шкіри й трохи розвіяв волосся. Один із тих моментів, коли нарешті можеш сам відчути ту атмосферу з підліткових американських серіалів.
Стелла з Амандою припіднялися, спершись на спинки сидінь. Вони підняли руки догори і, зовсім не переймаючись, що їх можуть почути, почали підспівувати чоловічому голосу:
— Відриваємось, наче кожен день — неділя! Ніхто не залишиться осторонь.
— Відриваємось, наче кожен день — день народження!! — приєдналася до них Дживон, дзвінко розсміялася й додала швидкості.
— Запалюємо, наче це ніколи не закінчиться! Вечірки в мене в крові.

«Порше» стрімко мчався шосе. Попереду було ще три пісні. Я зрідка вставляла пару слів, більше усміхаючись чи посміюючись. Через незнайомі для мене пісні повністю розділити їхнє веселощі не виходило.

Вони замовкли лише тоді, коли ми опинилися в житловому районі, і Дживон вимкнула музику.
— Нарешті! Привіт справжнім розвагам!

Машина сповільнила хід, а за мить зупинилася біля незнайомого будинку. Звідти долинала гучна музика, чути було голоси, сміх.

Я з подивом глянула на подруг Кріс.
— Зачекайте, а як же вечірка на пляжі?
— Відпадає. Тут сьогодні буде веселіше. Даріан любить влаштовувати гучні й божевільні вечірки!

Я кисло усміхнулася.

Слова Аманди анітрохи мене не заспокоїли.

Веселі й божевільні вечірки? Я б радше пішла на пляж, посиділа біля вогнища й потім тихо пішла додому. Але хто мене питатиме? Уже за хвилину мене оточили з різних боків Аманда та Стелла, вони без зупину щебетали про минулі вечірки, і ми рушили стежкою до будинку.

Вечірка вже була в самому розпалі. 
На задньому дворі, біля басейну, роїлися люди — пили, сміялися, танцювали, бризки й гучна музика зливалися в єдину хаотичну картину. Усередині будинку було ще гірше: натовп заповнив кожен клаптик простору, й доводилося пробиратися крізь тіла, що рухалися в такт басам.

Нас втягнули далі, в глибину вітальні, де панувала зовсім інша атмосфера. Тут було тихіше й вільніше, ніби ця частина належала тільки обраним — тим, хто мав дозвіл господаря. Танцювало лише кілька дівчат, решта сиділа на диванчиках, розмовляла й випивала. У кутку палко цілувалася парочка.

«— А ще тут страшенно накурено. Тільки б не задихнутися», — скривилася я, відчуваючи дискомфорт від сигаретного диму.

Джаспера я помітила майже одразу. Він сидів, витягнувши ноги, а в руці тримав пляшку пива. Уся його поза виказувала невдоволення. Поруч із ним крутилася незнайома дівчина: весело про щось щебетала, час від часу голосно сміялася, торкалася його, намагаючись привернути увагу. Він залишався мовчазним і байдужим.

Помітивши наш прихід, він трохи подався вперед, але вогник у його очах швидко згас. Він знову повернувся до ігнорування всього світу.

Незнайомий хлопець, навпаки, гаряче привітав нас, посміявшись з чогось разом із Дживон. Потім владно махнув рукою дівчатам, що сиділи на диванчику навпроти, і ті поспішили ретируватися. Та дівчина, яка розмовляла з Джасом, теж зникла.

Аманда підштовхнула мене в напрямку дивана. Так я опинилася поруч із Джаспером.

— Чув про те, що сталося, — незнайомий хлопець кивнув на гіпс на моїй руці. — Схоже, ти вже в порядку.
— А, так. Дякую.
— Ти ж знаєш, що завжди можеш звернутися до мене по допомогу? — Він відпив зі свого келиха й дивився на мене занадто довго. Наче в його словах було більше, ніж проста люб’язність.

Я чудово розуміла, яку саме «допомогу» він має на увазі.
Вибач, красунчику, але ще одного залицяльника я точно не витримаю. Мені й без того вистачає чужої уваги.

Я натягнула ввічливу усмішку, не знаючи, що відповісти, та врятувала мене Аманда. Вона кокетливо клацнула язиком:
— Ого, Даріане, та ти, виявляється, вмієш бути милим!

Стелла засміялася, і всі підхопили її настрій.
Джаспер ледь чутно фиркнув, але не сказав жодного слова.