6

Додому я повернулася за п’ятнадцять хвилин до зустрічі з Ніком. І потрапила в самий розпал сварки.
— Ти сама винна! — на підвищених тонах майже прокричав Ед.
— Звинувачуй мене! Давай! Але з нас двох — не я шляюся по коханцях!

Приголомшено завмерла.
Коханцях? Секундочку… Марина сказала «коханцях»?! Не коханках? Мені не почулося? Питання множилися в голові зі швидкістю світла.
Ледь не вдавилася повітрям, коли до мене дійшло.
Батько Крістін — гей?

— Тебе не турбувала наявність коханців дев’ятнадцять років тому. Ти так відчайдушно хотіла вийти за мене і збагрити…

Що саме Марина збиралася «збагрити» на нього, мені так і не судилося дізнатися. Еда перервав її пронизливий вереск:
— Не смій!!!

Щось розбилося. Б’янка не брехала про часті сварки батьків. І мушу сказати, сваряться вони з розмахом.

Цікаво, де молодша сестра Кріс? Ці двоє кричать, б’ють посуд і зовсім не переймаються за дітей. Вранці та вдень у Б’янки уроки в школі, потім балет, і вдома за нею наглядають. Крістін не контролює жоден із батьків і мало цікавиться її життям. Це, безсумнівно, мені на руку, але зовсім не збігалося з образами персонажів із книжки.
Чи були їхні образи справжніми? Я читала враження Менді від їхньої сім’ї, а створити гарну картинку для незнайомої людини — просто.
Сумно усміхнулася. Я теж повелася на їхні маски, розмріялася про ідеальну сім’ю.

Максимально тихо прокралася до сходів і поспішила сховатися на другому поверсі. Потрапити під гарячу руку не хотілося. Ед і без того виглядає невдоволеним щоразу під час наших зустрічей. Що ж, Кріс явно не улюблена донька. Або ж Ед утомився від її нескінченних витівок.

Не знайшовши Б’янку в її кімнаті й жодних ознак її повернення, написала їй повідомлення. Лише отримавши відповідь, що сьогодні вона ночує в однокласниці на ім’я Тамі, заспокоїлася й зі стогоном плюхнулася на ліжко.

Книжковий світ добряче виснажує. У колишньому житті мені ніколи не доводилося вести настільки активний спосіб життя, а також вирішувати проблеми з хлопцями.

Щойно згадала про хлопців, як у двері подзвонили. Ніксон.
Я різко підвелася, згадавши про війну, що розгортається на першому поверсі.

Але батьки Кріс мене здивували, коли я спустилася вниз. Вони мило привітали Ніксона, з усмішкою цікавлячись його справами. Чорт, я ледь не спіткнулася на сходах від такої різкої зміни. Оце вже справді кому варто було піти в актори.

— Крістін? — Здається, Марина не очікувала мене побачити. — Ми з твоїм батьком не знали, що ти повернулася.

Авжеж, ви настільки були захоплені сваркою, що й не помітили мене.
— Я повернулася буквально кілька хвилин тому.
Вони обмінялися з Ніксоном ще парочкою фраз, після чого ми змогли піти в кімнату Кріс. Чомусь я зовсім не нервувала. Близькою людиною Ніксона не назвеш, і можливе розставання з ним не викликало бурі емоцій. Суцільна байдужість.
Або ж я була просто морально виснажена після розмови з Джаспером.

— Проходь.
— Давно я не був у твоїй кімнаті. Ха. — Нік з розбігу стрибнув на ліжко, змусивши мене на кілька секунд затримати подих. Я щиро побоювалася, що його туша зламає ліжко!

— Ти просив виділити час для розмови. Про що йтиметься? — Не будемо гаяти часу, поговоримо й розійдемося.

Він сів на ліжку.
— Давай спочатку подивимося фільм? Як тобі ідея? І у вас домробітниця робила відмінний попкорн.

Чому цей хлопець ускладнює мені завдання? Придушила бажання важко зітхнути.
— Гаразд. Зараз піду, попрошу її зробити попкорн.

Наступну годину я провела в спробах вибудувати в голові ймовірну розмову про розставання. Для нього наш розрив не стане ударом, та й у будь-якому випадку та рудоволоса дівчина його втішить. Навіщо йому взагалі потрібні стосунки з Крістін? Заради популярності? Я не розуміла його. Як не розуміла і Джаспера раніше.

— Що? — із цікавістю спитав він, помітивши на собі мій задумливий погляд.
Похитала головою.
— Нічого.
— Тобі не подобається фільм? Хочеш подивитися мелодраму?

Мелодраму. Так, хлопче, тобі справді варто було піти грати в мелодраму. Зображуєш хорошого хлопа на «відмінно».
Він не був моїм хлопцем, але якось образливо, коли тобі говорять про кохання, а потім біжать до інших і трахають їх. Пора покінчити з удаванням ідеальної пари.

— Нік, не треба прикидатися милим та турботливим.

Він вирівнявся, кинувши на мене похмурий погляд.
— Я не прикидаюся. Я справді хвилююся за тебе.
— Як за ту дівчину біля магазину?

Від різких інтонацій у моєму голосі весь такий атлетично складений Ніксон ніби зменшився, опустивши погляд.
— Ти бачила? — глухо спитав він.

Ні, у мене відкрилися екстрасенсорні здібності, і за допомогою третього ока я тепер можу бачити різні речі. Наприклад, зраду хлопця Крістін.
Змушено кивнула.

— Довго ти обманюєш мене?
— Я не обманював, Кріс! — вскинувся Ніксон, чим розлютив мене ще більше.
— Не обманював? А як інакше зрозуміти ваші обійми?

— Ти, — вказівним пальцем він тицьнув мені в груди, — не пам’ятаєш через амнезію, але ще на початку старшої школи ми домовилися про нашу ідеальну пару й що у нас вільні стосунки. Вони зводилися до того, що в школі, на людях і в компанії ми — ідеальна пара, але кожен може займатися сексом з іншими. Ідеальний альянс.

— Ти думаєш, я повірю в твою маячню? Навіщо мені вигадувати фіктивні стосунки для інших людей? У цьому немає жодного сенсу.
— Але саме ти це й придумала, — прозвучало, як обвинувачення.
Гаразд. Можливо, я й справді стерва та німфоманка водночас. Мені подобається спати з усією школою, і я відкидаю ідею серйозних стосунків з одним хлопцем. У такої сучки в голові може виникнути думка ще гірша.

Струснула головою.
Це Кріс була німфоманкою, а я вже починаю заговарюватися, вважаючи її собою. Або себе нею.
Неважливо, загалом.

— А ми… ну це… — ніяково кашлянула. Вказала на себе й Ніксона пальцем, піднявши брову.
— А-а, — розуміюче вимовив він, — ні! Останні п’ять місяців ми не займалися сексом.