3.4

 *

Заняття закінчилися годину тому, але мені довелося затриматися через обов’язки Кріс. Окрім уроків, тепер на мене звалився ще й репортаж про першу ракетку школи і тема майбутніх танців. Наприкінці дня я почувалася вичавленою, як лимон, голова розколювалась, а спогади, як і обличчя навколо, зливалися в суцільну мішанину. Я просто хотіла якнайшвидше забратися з цієї клятої школи Ред Нокс і ніколи більше не згадувати про цей день. Я мріяла повернутися до свого колишнього, спокійного життя Тіни Соколової.

Господь, схоже, був іншої думки.

— Гарну виставу розігруєш, — голос Джаспера пролунав просто над вухом, саме тоді, коли я витягувала книжки зі своєї шафки.

Злякавшись, я скрикнула й вдарилася ліктем об дверцята шафки. Одразу ж пошкодувала через таку реакцію, відчувши гострий біль. Книжки вислизнули з рук. 
Розлючено примружившись, я озирнулася.

— Чорт забирай! У тебе завдання  по життю звести мене в могилу?

Він недбало зачинив шафку, після чого ліниво притулився до неї плечем. Допомагати мені з книжками, звісно ж, ніхто не збирався. І, повірте, коли я якось запхала їх до рюкзака, увага Джаспера було останнім, чого мені хотілося. Чому він просто не продовжив ігнорувати моє існування, як робив це весь день?

— Скоріше, вкласти в ліжко.

Я випрямилася й фиркнула. Самовпевненість у цього хлопця  розміром із Техас.

— Ха! Такими темпами ти зможеш хіба що в гроб мене вкласти, містер Романтик.

Його погляд ковзнув по моєму тілу, а на обличчі з’явилася загадкова посмішка. Ох, нічого доброго вона не віщувала.

— А ти знаєш, що означає «la petite mort» французькою?

«Маленька смерть». Французький вираз, що означає оргазм. Я була справжнім книжковим хробаком, а сучасні любовні романи займали топове місце у моїй колекції — таке висловлювання мені траплялося не раз. Його зазвичай вживали погані хлопці, коли спокушали або глузували з головної героїні.

Наді мною знущаються? Чи зваблюють? Не можу визначитися.

— Читала, — пробурмотіла я у відповідь. Щоки палали, хоча нічого надто непристойного хлопець не сказав. Розслабся, Тіно.

Джаспер розсміявся.

— Крихітко, а нова ти мені подобаєшся. Скромна невинність, щічки, що червоніють. Ніжна квіточка. Але я все ще чекаю, коли скінчиться вистава. — Він відштовхнувся від шафок і вторгся в мій особистий простір. Я ледь не зробила крок назад, але стрималась. Нізащо не дам цьому самовпевненому павичу виграти. — Коли твій чарівний ротик відкриється і я почую брудні фразочки. Коли повернеться стара, зухвала Крістін.

Чекати доведеться довго. Можливості повернутися назад у тіло Кріс у мене немає, часу шукати когось із надприродними здібностями посеред тижня точно не знайду, а сподіватися на диво даремна справа.

— А я тобі знову кажу — ніякої вистави немає. Звикай до нової Кріс.

— Знову говориш про себе в третій особі?

— Ага. Поділюся з тобою секретом, Джаспере, — я критично наблизилася до нього й заговірницьким тоном прошепотіла: — Мені важко сприймати своє минуле, слухати, дізнаватися щось про себе. Це ніби розповідають про зовсім іншу людину. Я не відчуваю себе ані зухвалою, ані розпусною, а брудні слова — теж не про мене. Пробач.

Грайлива посмішка Джаспера згасла.

— Монолог лайно. Мені стало нудно, крихітко, аж позіхнути хочеться. — Він забрав мій рюкзак і з байдужим виглядом застібнув блискавку. — Я відвезу тебе додому.

Він не питав моєї думки. Просто констатував факт, а я не послала його до біса лише через шантаж. Але я знайду спосіб позбутися нахаби.

— За мною заїде водій.

Зі зламаною рукою водити я не могла, тож Ед з Мариною надали мені машину з особистим шофером. Ех. Я точно сумуватиму за красивим життям, коли повернуся додому.

— Подзвониш, скасуєш.

Ніякі відмовки не діяли, а сердитий погляд Джаспера остаточно змусив здатися. І, хоч як би я не бурчала, а через п’ять хвилин ми вже виїжджали з парковки. Він мовчки вмикнув радіо і тиха, розсляблююча музика наповнила салон. Фліртувати він не намагався, був тихим (підозріло тихим!) і задумливим. Задумливий Джаспер мене лякав, дзвіночки в голові тривожно задзеленчали, попереджаючи про наближення бурі.

— Слухай, Кріс, почекаєш хвилинку, я за водою збігаю, гаразд? — запитав він, зупиняючи машину.

— Гаразд. Без проблем.

Дверцята грюкнули. Я залишилась сам на сам зі своїм дивним передчуттям. Щоб трохи заспокоїти нерви, полізла в соціальні мережі. Сім хвилин безглуздо переглядала акаунти однокласників. Одноманітні селфі, а ось хтось виклав фото, де я сиджу з Логаном під час обіду, з підписом: «Кріс Картер кинула Ніксона?!» Школярі розділились на два табори, сперечались і сварилися.

«Я завжди знала, що їхні стосунки фальшивка. Гламурній курці потрібна лише корона»

«Кріс+Нік» — тут купа сердечок — «Вони ідеальні! Не заздріть!»

«Взаємна підписка» — знову сердечки.

«Ця пара навіки разом! Прийду в костюмі Губки Боба, якщо вони розійдуться»

«А я в костюмі панди, якщо не розійдуться»

«Це виклик?»

«Саме так. Готуй костюм»

Читати коментарі було весело, але минуло вже понад п'яти хвилин, а Джаспер так і не повернувся.

Де він, чорт забирай?

Я свердлила двері магазину поглядом, роздратовано постукуючи пальцями по коліну. Слава Всевишньому, двері нарешті відчинилися — але замість полегшення мене накрило справжнє здивування. Безтурботно сміючись, з магазину вийшов Ніксон, міцно обіймаючи рудоволосу красуню. Завдяки тонованим вікнам в машині ніхто не міг мене побачити. Інакше Ніксон не став би чіплятися до дівчини з поцілунками.

— Значить, справа у тренуваннях?

За хвилину, після сцени з закоханими голуб'ятами, на вулиці з’явився Джаспер. Без пляшки з водою. Жоден з нас не промовив і слова до самого приїзду. Хоча я була впевнена: він усе знав. І навіть більше, даю сто баксів, що це він організував «випадкову зустріч». Інтуїція не даремно попереджала триматися насторожі поруч з цим типом.