3

 ***
Оглядаючи обстановку, я прямувала переодягатися. Та так і не дійшла. Двері ванної кімнати раптово відчинилися, я не встигла навіть пискнути, як мене схопили за руку й без особливих зусиль затягли всередину. Притиснули до зачинених дверей, а за мить зелені очі дивилися прямо в мої. Через різницю в зрості Джасперу довелося нахилитися.

— Здурів? Ти що робиш? — закричала я, не розуміючи, як він взагалі опинився на другому поверсі. Адже я сама бачила, як він пішов.

Джаспер моментально закрив мій рот долоню, розгніванно зашипівши:

– Чш – ш – ш! Не кричи ти так! Інакше сюди збіжиться увесь будинок! А нам того не потрібно. – навіть якось ласково прошепотів Джаспер.

Чому не потрібно? Дуже потрібно! Звідки я знаю, навіщо ти затягнув мене сюди і  що плануєш зробити.

Але змусила себе кивнути.

– Розумничка!

Він прибрав руку. Нічого розпусного хлопець не поспішав робити, та все ж, розслабитися собі не дозволяла. В будь – яку мить готова позбавити його можливості мати дітей.

–  Кріс,  –  ім'я прозвучало підозріло спокійно. За спокійним тоном мені ввижалася добре прихована лють. – З допомогою вигаданої амнезії хочеш позбутися мене?

Гм?

Його вказівний палець зісковзнув вниз по вирізу футболки, на секунду затримався та подолав свій шлях назад. Потім Джаспер усміхнувся.  

–  Тримай свої кінцівки при собі! – Ударила по нахабній руці. Блондин ображено зітхнув, та руку забрав.

–  Кинь свої ігри, Картер. Я тебе завжди обіграю, ти ж знаєш. Пошити з мене дурня не вийде!

Спантеличено моргнула.

– Що означають твої слова? Я не розумію.

«– Будь ласка, будь ласка, будь ласка, – благала я, – нехай мої здогадки не виявляться правдою».

Мої молитви Бог жорстоко проігнорував. Як завжди.

Джас скоротив відстань між нами. Я опинилася затиснутою між ним (а гіпс розділяв нас) і дверима. Я починала нервувати через таку близькість, але відштовхнути хлопця не вдалося.

В будинку знаходиться прислуга, унизу — Б'янка з Мариною, але кричати: «Посягають на мою дівочу честь!» не поспішала. Могла тільки накликати на себе ще більше неприємностей. А мені це було ні до чого.

– Ти обіцяла, Кріс! – вигукнув Джаспер. Ігноруючи мої спроби вирватися, він уткнувся носом у моє волосся, знизивши тон. Тепер його голос опустився до болісного шепоту: – Ти ж, чорт забирай, обіцяла мені!

Я завмерла. Підозри, що мене серйозно підставили, тільки посилилися.
Що вона йому обіцяла? Скільком ще Крістін щось наобіцяла? Офіційний хлопець, зрада з Ешем, обіцянки Джасперу… чи не тільки обіцянки? Чи мені слід чекати приставань ще й від Долтона з Зейном? Їх вона теж годувала обіцянками?

– Давай ти відпустиш мене, відійдеш на крок і поясниш, про яку обіцянку йдеться? – тихо попросила я.

На диво, Джаспер забрав руки й відступив, дозволяючи мені полегшено видихнути.

– Ти обіцяла кинути Ніксона, – відповів він. Мене це не здивувало. – А сама цілуєшся з ним? Ще й ця історія з мудаком Блейком. Ти з ним спала?

Я не мала ані найменшого уявлення, як Крістін збиралася виплутуватися з кокона брехні, у який вона сама себе заплутала, але в мене з’явилося стійке бажання вліпити їй ляпаса.

Як?! Як мені розрулити ситуацію з купою її хлопців? Наслідувати її приклад — брехати й тягнути час? Ні. У мене немає бажання вовтузитися з ними. Порву стосунки з усіма хлопцями Кріс. Лишаюся сама. Спокійно займаюся пошуком способу для повернення у власне тіло.

Все! На найближче майбутнє план готовий.

– Ви, хлопці, не розумієте значення слова амнезія? – обурено вигукнула я, не забуваючи про відповідну міміку. – Пояснити? Вибач, але в моїй пам’яті порожньо, на твої запитання відповідей немає!

Голос тремтів від емоцій, які охопили мене. Тут навіть грати не довелося — розмова дійсно вивела мене з себе.

– Справді нічого не пам’ятаєш? – Він виглядав розгублено.

Я закивала, немов китайська іграшка.

Джаспер усміхнувся, плеснувши в долоні. Його тішила моя втрата пам’яті?

– Це на краще. Почнемо все з чистого аркуша. Згодна?

Ні, містере Липучка номер два, я не згодна!

– Дай мені час розібратися… – мені потрібні були шляхи для відступу. Бо, схоже, від нього отак просто не відкараскатися.

– Час? Знову? Скільки на цей раз!  Два тижні? Три? Місяць?! – Він явно не вмів тримати себе в руках.

– Та не знаю я! Слухай, а ми...ем… ну, довго… – я зам’ялася.

Яке слово підібрати для визначення їхніх із Кріс стосунків? Спали разом? Таємно зустрічалися? Що змусило Кріс влізти в цю історію? Якщо вона тягнула час і не розривала з Ніком, отже, на офіційність не розраховувала.

– Початок літа. Вечірка на яхті. Багато випивки.

Переспали на п'яну голову. Знайомий сюжет. Сказала б, навіть шаблонний!

– Чому ж ви з Крістін не обмежилися однією ніччю?

Він насупився. Я зрозуміла свою помилку занадто пізно, внутрішньо лаючи себе.

Так, Аманда має рацію: говорити про себе в третій особі — не найкраща ідея.

Прокашлявшись, я виправилася:

– Ми. Звісно, я хотіла сказати, чому ми не припинили все тоді? Я ж зустрічаюся з Ніком, а ти – його друг.

– Нік поїхав на все літо, ми вирішили розбавити нудьгу сексом.

Вау. Наробили ви справ, аби нудьгу розігнати! Тепер і мені веселощі гарантовані. Або ж катастрофа.

– Ясно.

– Даю тобі п’ять днів. Ти розумна, знайдеш привід кинути Ніка.

Я вже хотіла заперечити, знайти якусь хитру відмовку, але Джас поклав палець мені на губи. Хлопець виглядав розлюченим.

– Мовчи! Ніяких виправдань, Кріс! Якщо я їх почую – вважатиму це відмовою. – Судячи з тону, наслідки будуть жахливими. – Якщо це станеться – нарікай на себе. Я зруйную твоє життя та знищу твою репутацію популярної дівчини. Від тебе відвернуться друзі. І будеш спілкуватися тільки з такими вигнанцями, як Майєр. – Він нахилився занадто близько. – А ще розповім усім одну таємницю. Ніч перед Різдвом була дуже гарячою, чи не так, Картер? Ах так, ти ж нічого не пам’ятаєш. Смішно.