2.3

***

На задньому дворі Картерів був власний ігровий майданчик, де ми з Б'янкою весело проводили час. Гірка, обертова карусель, батут, купа іграшок, або ж просто валялися на траві.

Під кінець я розгойдувала гойдалку, а дівчинка весело сміялася і вигукувала: «Вище!».

Не знаю, хто з нас отримав більше задоволення.

Після обіду прийшли подруги Крістін, і, зітхаючи, я покликала місіс Зоуі, а тоді попрямувала до будинку.

Струсила траву, що якимось дивом прилипла до світлих джинсів, і невпевнено зітхнула, відчуваючи себе незручно через свій неохайний вигляд.
Подруги Крістін завжди виглядали бездоганно, і від мене очікували того ж.
Я вже уявляла їхні обличчя, коли вони побачать мої джинси, у зелених плямах від трави. Бідолашним, мабуть, і справді стане зле.

Окрім Аманди, Стелли та знайомого блондина, у вітальні сиділи ще двоє хлопців міцної статури і дівчина з азійською зовнішністю. Вона навіть не відірвалася від свого дорогоцінного смартфона. Ніка серед них не було. Але мене це зовсім не засмутило. Так, Нік умів запудрювати мізки своїм чарівним виглядом  –  саме так він і виклянчив у мене той самий поцілунок.

І у мене й досі не було чіткої стратегії поведінки поряд з ним. Мене кидало з однієї сторони в іншу. А ще, все частіше сумнівалася, що в даний період наявність хлопця не буде заважати.

Я застигла у дверях, роздивляючись компанію підлітків. На гігантському білому дивані сиділи дівчата. Хлопець з русявим волоссям і у футболці з Людиною – павуком розвалився біля Аманди, а на краю зручно вмостився усміхнений качок у кепці, повернувши її  козирком назад. А ось блондин відбився від колективу, блукаючи кімнатою без особливої мети.

Моя поява миттєво примусила всіх замовкнути.

Усі разом водночас витріщилися на мене.

Ой, аж незручно стало!

–  Привіт!  –  усміхнулась я і помахала одними пальцями.

–  Привіт...  –  відповіли вони хором, продовжуючи дивитися на мене так, наче я  була інопланетянином, який випадково залетів в дім Картерів і вирішив налагодити контакт з людьми.

Розмова не клеїться. Що ж. Гаразд. І з чого б нам  розпочати?

– М, з Амандою та Стеллою ми знайомі. А ви, хлопці, хто?

Питання стосувалося не лише трьох незнайомців  –  в перший день у лікарні мені так і не вдалося дізнатися ім'я блондина. Було не до того. А потім він узагалі не з'являвся у моїй палаті, як і Ніксон. Навіть звісточки від хлопця Кріс за ці два дні не було. Дивно, правда?

–  Гм?

–  Та ну! Невже амнезія була не приколом?

–  Вона нас справді не пам'ятає?

Хлопці перезиралися між собою. Тепер я для них була як якась дивина, загадка.

–  А ви не вірили,  –  гмикнула Аманда.  –  Гарбузик ніколи б нас не обдурила!

Я ледве стрималась, аби не закотити очі. Аманда роздавала друзям безглузді прізвиська, але мені дісталося найгірше  –  Гарбузик. Аррргх! Треба буде з нею серйозно поговорити.

Коли емоції трохи вщухли і мою амнезію остаточно прийняли за чисту монету, я дізналася імена інших. Азіатку звали Дживон, хлопець у кепці представився Долтоном, а от блондин мовчав, наче у  рот води набрав.

Останнім озвався хлопець з русявим волоссям:

–  Зейн.

–  Типу, як Зейн Малік?  –  без задньої думки запитала я, усміхаючись.

На мене глянули з таким нерозумінням в очах, ніби я на мить заговорила незнайомою мовою. Долтон почухав голову й попросив пояснити, про кого я, додавши, що знайомий не з усіма моїми друзями. Спершу я подумала, що вони просто жартують.

Та ну, хто не знає Зейна і популярну британську групу?! Навіть я, слухаючи рок, колись була в курсі, що Зейн покинув «One Direction» і випустив сольний альбом.

–  Співак, колишній учасник «One Direction»,  –  пояснила я.

Нуль розуміння в очах.

–  Ще скажіть, що не знаєте, хто такий Джастін Бібер!  –  пожартувала я.

Жарт не оцінили. Тепер я почувалась повною ідіоткою під їхніми складними поглядами. Навіть Дживон відірвалася від телефону й підняла одну брову.

Щось було не так. Справді не так.

На секунду я серйозно задумалася: а раптом є якась інша версія Всесвіту, де немає ані Бібера, ані «One Direction», ані взагалі знайомих нам зірок? Цілком можливо. Світ був зовнішньо подібний до мого, але я майже нічого про нього не знала. Ввечері обов’язково займуся пошуком інформації і заповню прогалини. Інакше ще не раз влипну в дурні ситуації.

–  Кріс, з тобою все гаразд?  – с похмурим виглядом запитала Дживон.

–  А–ага..  –  Чорт, з яких це пір я почала заїкатися?  –  Щось не так?

–  Ти кажеш дивні речі,  –  підтримала її Стелла.  –  І твій вигляд...  –  вона невимушено махнула рукою,  –  тебе що, у багнюці виваляли?

Я не знайшла, що відповісти. Зате вперше озвався блондин:

–  Оу, у нашої Крісі був «брудний»...  –  протягуючи слова, він обвів мене липким, довгим поглядом. На мить мені навіть здалося, що на дні його зелених очей промайнула злість, але я відкинула цю думку. З чого б йому сердитися?  –  У всіх сенсах цього слова, секс?

Що. За. Розпусний. Ідіот?!

–  Джаспер!  –  гримнула на нього Аманда, і я нарешті дізналася його ім'я.

Ігноруючи Джаспера, я відповіла Стеллі:

–  Ми з Б'янкою гралися, трохи повалялися на траві.

–  Хороший жарт,  –  скептично відгукнулася та.

Усі засміялися. Окрім мене.

У той момент мене переповнювали різні емоції – від нерозуміння до роздратування, яке накопичувалося ще з лікарні. Я не розуміла, що смішного у моїх словах? Подруги Кріс не вірили в її зраду Ніксону з іншим хлопцем, хоча в книзі чорним по білому було написано: «Менді застала їх у кімнаті Ешлі під час процесу». До того ж Кріс не була взірцем цнотливості та вірності. Тепер також не вірять, що я грала з молодшою сестрою.

Ким вони її вважають? І ким вона є насправді?

Сміх Джаспера раптово обірвався, зелені очі здивовано розширилися.

–  О, чорт, то ти не жартуєш? Ти справді грала з маленьким породженням пекла?!