28

***
Абсолютно ніякого стресу.
Саме такою була моя реальність упродовж наступних двох тижнів.

Наші з Каемом стосунки нарешті зрушили з мертвої точки. Ми обоє працювали над ними й дійшли згоди щодо спільного майбутнього. Так, відмінності в характерах і менталітеті нікуди не зникли. Проте, ми вчилися — день за днем — слухати одне одного, йти назустріч, поступатися, якщо треба.
Гаразд, зізнаюся: цієї науки його навчала я. Але він був старанним учнем.

Не можна сказати, що Кай різко змінився. Швидше, він намагався заново відчувати емоції, розуміти їх.
– Я забув, яким був до прокляття, – якось сказав він мені.

Шкода, що тут немає психологів, і доводиться самостійно думати, як повернути йому звичайне життя з повноцінними емоціями. У книгах часто пишуть: «Кохання лікує всі рани». Гарне гасло, звісно. Але, як на мене, любов — це лише частина шляху. Важлива, так, однак не всеохопна.

Я вирішила майстерно поєднати приємне з корисним. Дізналася про всі романтичні місця в Імперії, і у вільні дні ми бували там удвох. Потім старалася обговорювати з Каемом різні ситуації, що він відчував при цьому. Чи відчував взагалі.

До прикладу, ми пішли на щемливу виставу про трагічне кохання. Наприкінці, коли світло згасло, я почала просити його описати свої відчуття під час перегляду. Бувало, я підказувала йому підібрати правильне визначення емоцій.

Або ж, коли ми прогулювалися по столиці, я розпитувала про його улюблені місця в дитинстві. Кожний раз намагалася заглибитися в тему, цікавилася, чи є у нього якісь асоціації з цими місцями. Запах, відчуття або мелодія.

І ще я згадала про простий, але дієвий інструмент — короткі щоденні нотатки.《Сьогодні я відчував отакі й такі емоції》.
Я ні до чого його не змушувала — тільки пропонувала. Але щоразу, коли ввечері бачила його у кімнаті з аркушем паперу у руці, подумки аплодувала.

Був ще один важливий нюанс...
Одного разу, коли ми цілувалися в спальні, він не дозволив нам перейти до чогось більшого. Його дихання було гарячим, наші серця калатали в унісон, але в  йогоголосі прозвучала твердість:

— Ти можеш повернутися у власне тіло...і що накажеш робити тоді з Анною Стоунджен?
Після паузи додав:
— Якщо у нас не буде консумації шлюбу, розлучення цілком можливе.

Подумки зітхнула.
Так, справді, обмін душами наробить хаосу і я не хотіла мати справу з ще однією наложницею. Або сама нею ставати, бо фактично законна дружина Каема зараз Анна. До того ж, я свого часу обіцяла допомогти їй. А не змушувати переживати те, чого вона не обирала.
Це не було легко, але я погодилася.

***

Та романтикою справу не обмежити — Змійка не дозволяла ухилятись від навчання. Поки Кай був зайнятий справами, я відвідувала лекції з зіллєваріння. А трохи згодом вона почала вводити мене в складніші теми — особливості рас та тонкощі підбору інгредієнтів до зілля. Адже трапляються випадки, коли одне й те саме зілля ніяк не впливає на ельфа, але безвідмовно діє на мага.

Другим важливим питанням стало моє тимчасове повернення на Землю. У книгах подорожі між світами зазвичай описані надто загально. Ти говориш кілька загадкових слів, додаєш магії,  відкривається портал — і хоп — ти вже в іншому вимірі. Але я хотіла створити новий, більш чіткий і надійний механізм переміщення. Щоб я мала змогу відкрити його у себе вдома.

Та варто було Змійці дізнатися про мої експерименти, як вона тут же насварила мене:

— Анно, основа має бути з цього світу. Якщо ти будуватимеш щось на чужих законах, це просто не спрацює.

Її слова змусили мене замислитись. І хоч спершу я зітхнула, визнаючи правоту наставниці, усе ж дослухалась до її поради — і взяла ще більше книжок.
***
Незадовго до балу в столиці організували розкішне святкування, і Кай вирішив повести мене на ярмарок.

Я погодилася без жодних вагань. Адже у фентезійних романах ярмарок згадується майже завжди. І я не могла прогавити шанс побувати в такому місці.
***
Вулиці палали сотнями ліхтариків. Крихітні вогники на нитках поволі погойдувались на вітрі, ніби сонячні квітки, що розквітли в темряві. У повітрі витав солодкий аромат  смажених тістечок з медом, карамелізованих фруктів, чаю із лісових квітів...
Хтось з продавців солодко вмовляв придивитися до їхнього товару, хтось навіть фокуси показував, аби заманити до свого прилавку. Все ж таки, тут був неймовірно великий та різноманітний вибір. Привабити чимось покупця вкрай складно.

Кай ішов поруч, одягнений у темно-синю сорочку з тонкою золотою вишивкою у формі драконів. Його кроки були спокійними та неспішними. Хоча він не говорив багато, але час від часу ловив мій погляд. І коли наші очі зустрічалися — його теплий погляд змушував мене щасливо усміхатися.

– Незабаром я закінчу справи з твоєю мачухою та сестрою.
– А? – спершу я не зрозуміла, про що йдеться. Лише за кілька секунд, здогадавшись, протягнула:
– А-а, ти маєш на увазі Жозу та Арелію? Вирішив їм влаштувати «солодке» життя, так?

Кай лише криво всміхнувся — його усмішка була більше хижою, ніж теплою.

– Саме так. Офіційно більше половини майна батька Анни Стоунджен переходить у її володіння. Та її родичі геть про це забули. Я відправив своїх людей у Ладан. Завтра вони повинні повернутися з документами. Ти зможеш розпоряджатися всіма коштами й будинками.

У цей момент я згадала, як у фентезійних історіях головні героїні без жодних труднощів розбираються з бухгалтерією, майстерно інвестують, і кожен їхній бізнес-проєкт — це автоматично історія успіху.

Мої ж «успіхи»… виглядали значно скромніше. За весь цей час я спромоглася хіба що забрати у Жози мішечок із золотом — і той вже майже спорожнів. Усі мої витрати покривав клан Сейнтфайрів.

Тепер у мене нарешті будуть власні кошти. Але розпоряджатися ними варто з розумом. Особливо, якщо надалі ми знову обміняємося тілами з Анною.

– Гадаю, — мовила я обережно, — мені знадобиться допомога в цьому.
– Не проблема.
– А як справи з дядьком? — вирішила перейти на більш цікавішу тему.
– Він поїхав на інший край Імперії, – з усмішкою відповів Кайем. – Нібито домовлятись про постачання солі, хоча це питання легко вирішити за три-чотири дні, а не сидіти там цілий тиждень.
– Намагається відтягнути неминуче? – Я мала на увазі їхній поєдинок. Тепер, коли Кайем повернув собі силу дракона, це ідеальний момент, аби заявити свої права на посаду голови клану. А дядечко, дізнавшись про це, чкурнув якнайдалі.
– Але вічно тікати не вийде.
Поки я зупинилася, аби роздивитися краще стрічки для волосся — яскраві, шовкові, із вишивкою та дрібними камінцями, — Кай глянув до мене: