25

 У їхньому середньовічному світі й без того нудно, а тепер я взагалі опинилася замкненою в одній кімнаті.

Мені довелося розважати себе як могла!

Пункт перший. Догляд за шкірою та волоссям.

На щастя, особливо вигадувати нічого не довелося — я пам’ятала рецепти простих масок із усього, що трапляється під руку. Плюс — використала кілька приємних місцевих засобів. Мені подобався їхній догляд за волоссям.

Після всіх цих чудо-масок я завжди почувалася ніби оновленою. Просто приголомшливою королевою.

Найголовніше тут — правильно підібраний догляд. Слава небесам, Анні дісталася хоча б нормальна шкіра, тож надмірно мудрувати не довелося.

Очищувальну маску я вирішила поєднати з прийняттям ванни.

— А я іду така вся в Дольче Ґаббана! Я іду така вся, а в серці рана! Сльози душать, душать, але я іду така вся в Дольче Ґаббана! На-на-на! — Гучність мого співу анітрохи не зменшилася, навіть коли скрипнули двері. Крім перевіреної служниці, сюди не міг зайти ніхто, а вона вже звикла до всіх моїх дивакуватостей.

— Пані! — злякано вигукнула Нетті.

Я неохоче розплющила очі, продовжуючи насолоджуватися ванною, і подивилася на дівчину, що завмерла посеред кімнати. Навіть рушник випав у неї з рук. Її очі були широко розплющені від подиву.

— Що сталося? Землетрус? Виверження вулкана? Кай прийшов до тями? — На всі запитання вона лише похитала головою. Я зітхнула. Добре. Я можу ще трохи поніжитися в теплій воді. — То чого кричиш тоді?

— Пробачте, — тихо пискнула вона, опускаючи голову. — Побачивши ваше обличчя в дивній зеленій жижі, я згадала заморське чудовисько… Ледь не знепритомніла!

Я розсміялася.

— Ох, Нетті. Це ж маска для краси та очищення шкіри! Тобі варто спробувати.

Вона ввічливо відмовилася, а я не наполягала. Незабаром настав час завершувати водні процедури, змивати маску з обличчя та з волосся.

Пункт другий. Спорт.

Я не могла познайомити мешканців цього замку з пілатесом або йогою — надто вже це специфічно. А от звичайна зарядка чи аеробіка — цілком підійде.

З кімнати я не вийти, але був балкон і гарна галявина внизу. Прекрасно!
Тож я покликала Лану, наказавши займатися зі мною спортом і добре все запам’ятовувати.

— Раз-два! В інший бік! Раз-два! Уяви, що ми миємо вікна! — навчала я її вигаданим рухам. Розминка більше скидалася на простенький танець, але згодом перейшла у справжні вправи.

— Пані, а навіщо ми це робимо? — видихнула Лана, знову підстрибуючи разом зі мною. Так, перші кардіо-тренування завжди важкі.

— У здоровому тілі — здоровий дух! — відповіла я, перевівши подих. Наставницьки вказала на неї пальцем. — Ти, як моя асистентка, маєш провести завтрашнє тренування!

— Я?! — Лана вказала на себе, ніби не повірила в почуте.
— Ти бачиш тут когось іще? Давай! Переходимо до планки! Три підходи по двадцять секунд!

Наступного ранку я з балкона могла спостерігати чудову картину: на галявині зібралася вся прислуга, і на чолі з Ланою вони тренувалися. Я не відставала — займалась разом з ними, подаючи приклад із другого поверху. Мовчазним спостерігачем залишався дворецький, бо такі фізичні навантаження не бажані для людини його віку.

— Не лінуємось, шановні! Я все бачу! — вигукнула я, спираючись руками на перила.

— Благаю, пані, змилуйтесь! Більше не можу! — впала на землю жінка років тридцяти п’яти. Навіть неозброєним оком було помітно зайву вагу в районі живота й стегон, а обличчя в неї було округлим.

— Працюєш на кухні? — зробила я висновок.

— Так, пані. Помічниця кухаря!

— Маєш постійний доступ до їжі. Спортом майже не займаєшся. Страждаєш на ожиріння. Тому й важко займатися разом з усіма, — перераховувала я, крокуючи туди-сюди балконом. — А знаєш, які хвороби на тебе чекають у майбутньому, якщо дозволиш зайвим кілограмам відкладатися? Як важко твоєму організму? — я цокнула язиком, глянула на неї й демонстративно почала загинати пальці: — Хвороби серця, нирок, травної системи, печінки! Навіть опорно-руховій системі буде непереливки! А високий тиск?

— Вам не слід перейматися через негідну...

Я махнула рукою:

— Ви працюєте прислугою в цьому домі. Разом укріпимо тіло й піднімемо імунітет, щоб не хворіти!

— Але ми ж повинні працювати в цей час…

— П’ятнадцять-двадцять хвилин погоди не зроблять! Після тренувань матимете приплив енергії! Станете бадьорішими! Роботоздатність зросте!

Зітхаючи, хекаючи, але їм усе ж довелося завершити сьогоднішнє тренування.

— Побачимось завтра в той самий час! — гукнула я їм наостанок.

— Добре, пані... — нестройним, приглушеним хором відповіли мені.

Пункт третій. Посилене вивчення нових заклять.

У світі, де як зброю використовують не лише мечі й ножі, а ще й можуть шарахнути магією — краще тримати вухо гостро. Та й як тут розслабишся, якщо один у твоєму оточенні явно щось планує, другий переслідує тебе аж із самого Аштера, а третя взагалі мало не відправила Каема на той світ своїм відваром.

Тут пильний нагляд потрібен за усіма!

— Зміючко! Яка тема уроку сьогодні? — нетерпляче запитала я.

— Нам час переходити до потужних атакувальних заклять, але з огляду на нинішнє становище ми не зможемо покинути кімнату. А без практики це те саме, що дивитися на кристали й не мати змоги скуш-ш-шати їх! — по кімнаті рознеслося її сердите шипіння. — Тож сьогодні я навчу тебе користуватися артефактами! Зможеш визначати наявність отрути в їжі та питті.

— Корисно, — погодилася я й одразу додала, що є одна заковика.

— Яка?

— Магічного досвіду Каема вистачить на нас обох — і все одно його спіймали в пастку! Артефакти йому особливо не допомогли!

— Аньє, існує багато видів артефактів, і в кожного — свої обмеження. Найпростіші — це ті, що виявляють отруту в їжі. Їх також поділяють на групи. Дивися, — вона провела хвостом, у якому тримала камінець, над підносом з їжею. — Камінь лишився білим, отже, можеш їсти спокійно. Але дія цього артефакта не поширюється на сильні отрути. Ним користуються здебільшого дрібні маги, у яких ворогів можна перерахувати на пальцях однієї руки. А от артефакти вищого рівня здатні виявити до сорока видів тяжких і підступних отрут.